Трухан Олександр Федотович

Олександр Федотович Трухан (? — 2004) — бригадир тракторної бригади колгоспу імені Тараса Шевченка в селі Держанівка. Нагороджений орденом Жовтневої Революції.

Скільки всього пережито

Фрагмент із збірника праць Миколи Супруна «Мої науково-педагогічні стежки: вибрані публікації», Київ, 2023.

Ось вже і  двохтисячні при- йшли… Скільки ж всього пережито. Обпалена війною юність.

Фронтові дороги… Сльози матері Ганни Ничипорівни над похорон- кою, що прийшла на її сина гвардійця Cашка Трухана після бою, в якому командування вважало, вижити було неможливо… Вижив Солдат! Наперекір усім страшним людиновбивчим законам війни…

Свята Перемога! Післявоєнні поневіряння. Механізаторська дорога в  рідному колгоспі ім. Тараса Шевченка. Опанування наукою ви- рощувати хліб в  Козелецькому сільськогосподарському технікумі. Зустріч на все життя його Любові, радісний сміх якої віддається за- вжди дзвоником в  його душі! Перша, збудована завдяки його на- полегливості, асфальтована смужка сільської дороги. Невгамовний біль через занепад та розпад рідного колгоспу й не тільки його...

– Батьку, про що думаєш? Так до нього могла звернутися лише його дружина Любочка.

– Про наше з тобою життя думаю, рідна.

– А що там думати. В нас життя красиве. Працювали на совість. Виростили чотирьох діток: доньки Надя та Ніна й синочки Володя та Сергій. Підростають вже їхні діти – наша радість – внуки…

Дійсно, подумав Олександр Федотович, саме в оцих простих, на перший погляд, словах його Любочки, з якою пройшли півстоліття, й є результат його, точніше – їхнього життя.

Згадалися перші кроки із управління тракторною бригадою в роки керівництва колгоспом його двоюрідного брата Трухана Феодосія Івановича, знаного на всю країну керівника. Всі жили мрією розбудувати господарство та село. І ця мрія стала реальністю!

Чого тільки вартують досягнення колективу, коли його очільни- ком був депутат Верховної Ради УРСР Іван Костянтинович Воловник!

Й за всіма цими досягненнями стоять десятки, а той і сотні наших славних трударів!

Пройшовши таку звитяжну дорогу Олександр Федотович, як більшість людей його покоління, найменше думали про нагороди та про себе взагалі, бо жили думкою про впевненість у завтрашньому дні для всіх …

Щира праця нашого шановного земляка відзначена багатьма бойовими та трудовими нагородами, серед яких єдина в селі, одна з найвищих нагород тодішньої держави – орден Жовтневої революції.

Переступив межу вічності Олександр Федотович у 2004 році.

Згадуючи Олександра Федотовича Трухана та багатьох інших його сучасників, ми, держанівці XXI століття маємо зберегти та примножити скарбницю справ в ім’я збереження нашого спільного отчого дому – ДЕРЖАНІВКИ!