Відмінності між версіями «Волинський Анатолій Прокопович»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
В 1980—1990-х був керівником гуртків електроніки та автоматики [[Носівська СЮТ|Носівської СЮТ]]. | В 1980—1990-х був керівником гуртків електроніки та автоматики [[Носівська СЮТ|Носівської СЮТ]]. | ||
| − | «Саме завдяки його ініціативності, енергії та наполегливості стало можливим будівництво нового шкільного приміщення, в якому нині навчається районна гімназія. Анатолій Прокопович, сповна скористався тим шансом, що надавала тогочасна, так звана «перестройка», яку ми зазвичай згадуємо з осудом. Директор першої школи не шкодував ні власного часу, ні енергії, ні сил, щоби спочатку одержати згоду різних інстанцій на будівництво, створити й забезпечити реалізацію цього проєкту. | + | «Саме завдяки його ініціативності, енергії та наполегливості стало можливим будівництво нового шкільного приміщення, в якому нині навчається [[Носівська районна гімназія|районна гімназія]]. Анатолій Прокопович, сповна скористався тим шансом, що надавала тогочасна, так звана «перестройка», яку ми зазвичай згадуємо з осудом. Директор першої школи не шкодував ні власного часу, ні енергії, ні сил, щоби спочатку одержати згоду різних інстанцій на будівництво, створити й забезпечити реалізацію цього проєкту. |
Я не маю жодного сумніву, що якби не було такої наполегливості Волинського, то вже за кілька років можна б було забути про саму ідею будівництва.» | Я не маю жодного сумніву, що якби не було такої наполегливості Волинського, то вже за кілька років можна б було забути про саму ідею будівництва.» | ||
Версія за 14:05, 22 квітня 2021
Анатолій Прокопович Волинський — педагог, директор Носівської школи № 1 (1986—1990), розпочав будівництво нового шкільного приміщення.
В 1980—1990-х був керівником гуртків електроніки та автоматики Носівської СЮТ.
«Саме завдяки його ініціативності, енергії та наполегливості стало можливим будівництво нового шкільного приміщення, в якому нині навчається районна гімназія. Анатолій Прокопович, сповна скористався тим шансом, що надавала тогочасна, так звана «перестройка», яку ми зазвичай згадуємо з осудом. Директор першої школи не шкодував ні власного часу, ні енергії, ні сил, щоби спочатку одержати згоду різних інстанцій на будівництво, створити й забезпечити реалізацію цього проєкту.
Я не маю жодного сумніву, що якби не було такої наполегливості Волинського, то вже за кілька років можна б було забути про саму ідею будівництва.»
