Відмінності між версіями «Волинський Анатолій Прокопович»
(Створена сторінка: '''Анатолій Прокопович Волинський''' — педагог, директор Носівська школа № 1|Носівської...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Анатолій Прокопович Волинський''' — педагог, директор [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]] (1986—1990), розпочав будівництво нового шкільного приміщення. | '''Анатолій Прокопович Волинський''' — педагог, директор [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]] (1986—1990), розпочав будівництво нового шкільного приміщення. | ||
| − | + | «Саме завдяки його ініціативності, енергії та наполегливості стало можливим будівництво нового шкільного приміщення, в якому нині навчається районна гімназія. Анатолій Прокопович, сповна скористався тим шансом, що надавала тогочасна, так звана «перестройка», яку ми зазвичай згадуємо з осудом. Директор першої школи не шкодував ні власного часу, ні енергії, ні сил, щоби спочатку одержати згоду різних інстанцій на будівництво, створити й забезпечити реалізацію цього проєкту. | |
| + | |||
| + | Я не маю жодного сумніву, що якби не було такої наполегливості Волинського, то вже за кілька років можна б було забути про саму ідею будівництва.» | ||
[[Категорія:Директори Носівської школи № 1]] | [[Категорія:Директори Носівської школи № 1]] | ||
[[Категорія:Люди В]] | [[Категорія:Люди В]] | ||
Версія за 14:03, 22 квітня 2021
Анатолій Прокопович Волинський — педагог, директор Носівської школи № 1 (1986—1990), розпочав будівництво нового шкільного приміщення.
«Саме завдяки його ініціативності, енергії та наполегливості стало можливим будівництво нового шкільного приміщення, в якому нині навчається районна гімназія. Анатолій Прокопович, сповна скористався тим шансом, що надавала тогочасна, так звана «перестройка», яку ми зазвичай згадуємо з осудом. Директор першої школи не шкодував ні власного часу, ні енергії, ні сил, щоби спочатку одержати згоду різних інстанцій на будівництво, створити й забезпечити реалізацію цього проєкту.
Я не маю жодного сумніву, що якби не було такої наполегливості Волинського, то вже за кілька років можна б було забути про саму ідею будівництва.»
