Відмінності між версіями «Життя прожити — не поле перейти»
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
* Історичні розвідки | * Історичні розвідки | ||
* Мініатюри | * Мініатюри | ||
| + | |||
| + | == Передмова == | ||
| + | Збірка спогадів, нарисів, оповідань, історичних розвідок спочатку була задумана, як звернення до своїх сучасників — близьких, рідних та знайомих, яких було і є багато на довгій дорозі життя. | ||
| + | |||
| + | Мета–популяризація рідного краю, дослідження свого родоводу, намагання докласти певних зусиль, щоб не занепадало українське село, зберігалися національні традиції та звичаї. Невелике | ||
| + | подарункове видання, зацікавленість ним пересічних людей, спонукало мене розширити об'єм викладу, вмістити в другу доробку більше тем для роздумів, припущень для читача, вже зі своєї історії, яка в кожного своя. Щоденник спогадів, розпочатий ще в шкільні роки знайшов своє продовження в низці | ||
| + | оповідань, нарисів, згадок і припущень, які приходять на думку вже в зрілі роки, на основі життєвого досвіду. | ||
| + | |||
| + | Виявилося, що підняті питання стосуються не вузького кола людей, а кількох поколінь, що жили, проживають на теренах України, тому, гадаю, діючі особи розповідей є типовими і ознайомлення з їхнім життям, радощами, переживанями і тривогами допоможе молодому поколінню і прийдешнім, вибрати вірну дорогу в житті, стати патріотом своєї рідної батьківщини – нової, незалежної України. | ||
== Посилання == | == Посилання == | ||
Поточна версія на 09:17, 16 серпня 2026
«Життя прожити — не поле перейти» — книга Леоніда Анастасьєва.
Книга містить:
- Щоденник
- Спогади
- Нариси
- Оповідання
- Історичні розвідки
- Мініатюри
Передмова[ред. | ред. код]
Збірка спогадів, нарисів, оповідань, історичних розвідок спочатку була задумана, як звернення до своїх сучасників — близьких, рідних та знайомих, яких було і є багато на довгій дорозі життя.
Мета–популяризація рідного краю, дослідження свого родоводу, намагання докласти певних зусиль, щоб не занепадало українське село, зберігалися національні традиції та звичаї. Невелике подарункове видання, зацікавленість ним пересічних людей, спонукало мене розширити об'єм викладу, вмістити в другу доробку більше тем для роздумів, припущень для читача, вже зі своєї історії, яка в кожного своя. Щоденник спогадів, розпочатий ще в шкільні роки знайшов своє продовження в низці оповідань, нарисів, згадок і припущень, які приходять на думку вже в зрілі роки, на основі життєвого досвіду.
Виявилося, що підняті питання стосуються не вузького кола людей, а кількох поколінь, що жили, проживають на теренах України, тому, гадаю, діючі особи розповідей є типовими і ознайомлення з їхнім життям, радощами, переживанями і тривогами допоможе молодому поколінню і прийдешнім, вибрати вірну дорогу в житті, стати патріотом своєї рідної батьківщини – нової, незалежної України.
