Відмінності між версіями «Баришовець Віталій Миколайович»
(→Родина) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Був позитивним, щирим, відкритим і водночас людиною слова, здатним на чоловічі вчинки. Один з них — стати на захист рідної землі добровільно. При тому, що мав всі підстави цього не робити, обумовлені станом здоров'я. Але 22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування. | Був позитивним, щирим, відкритим і водночас людиною слова, здатним на чоловічі вчинки. Один з них — стати на захист рідної землі добровільно. При тому, що мав всі підстави цього не робити, обумовлені станом здоров'я. Але 22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування. | ||
| − | Втім здоров'я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися | + | Втім здоров'я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися його врятувати, виявилися безсилими. |
| − | Поховано Віталія Баришовця | + | Поховано Віталія Баришовця у рідному селі, поруч з могилою батька. |
== Родина == | == Родина == | ||
Версія за 00:36, 15 січня 2026
Віталій Миколайович Баришовець (народився 7 серпня 1982 в Яблунівці – помер 15 січня 2025) — солдат, учасник Російсько-української війни, доброволець.
Життєпис
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 18 січня 2025
Народився і виріс у Яблунівці. Був меншим серед трьох синів у батьків. Закінчив школу, отримав посвідчення водія і пішов на строкову службу. Повернувшись, працював переважно на автозаправочних станціях.
Був позитивним, щирим, відкритим і водночас людиною слова, здатним на чоловічі вчинки. Один з них — стати на захист рідної землі добровільно. При тому, що мав всі підстави цього не робити, обумовлені станом здоров'я. Але 22 вересня 2024 року Віталій вдягнув однострій і виконував завдання, які ставило перед ним командування.
Втім здоров'я похитнулося. Погіршення він відчував, але 15 січня серце військовослужбовця зупинилося. Лікарі, які намагалися його врятувати, виявилися безсилими.
Поховано Віталія Баришовця у рідному селі, поруч з могилою батька.
Родина
Мама Галина Миколаївна, син Артем, донька Софія, брат Олександр.
