Відмінності між версіями «Мазур Анатолій Павлович»
(→Родина) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Анатолій Мазур.jpg|міні|Анатолій Мазур]] | [[Файл:Анатолій Мазур.jpg|міні|Анатолій Мазур]] | ||
| − | '''Мазур Анатолій Павлович''' (народився ? в [[Лісові Хутори|Лісних Хуторах]] — помер [[3 грудня]] [[2012]]) — | + | '''Мазур Анатолій Павлович''' (народився ? в [[Лісові Хутори|Лісних Хуторах]] — помер [[3 грудня]] [[2012]]) — Мазур Анатолій Павлович народився 19 серпня 1939 року в селі Жовтень (нині Лісові Хутори) четвертим сином в багатодітній сім'ї. Батько-Мазур Павло Федорович, мати - Мазур (дівоче-Оксимець) Олександра Григорівна, як і всі жінки лишилась рано вдовою... Старший брат, Павло, військовий, служив далеко від дому, але ніколи не забував про рідне село.. Двічі на рік, на Різдво ( бо в мами день народження) та у відпустку приїжджав провідати маму, родину. Всі його дуже чекали, особливо ми, діти, на подарунки. Помер в 2012 році. Брати Іван, Анатолій, Григорій та сестра Марія лишились в рідному селі. Тут працювали, одружились і пустили своє коріння. |
| + | |||
| + | Тато одруживсь в листопаді 1963 року на мамі - Мазур(дівоче- Коровай) Марії Степанівні 07 квітня 1941 року народження. 15 травня 1964 року народилась Світлана, а 11 грудня 1968 року -донька Надія (таке ім'я дала старша сестра). Дівчата закінчили школу, здобули вищу освіту, вийшли заміж, народили діточок (внуків, правнуків), працюють і проживають в м. Києві, пенсіонерки. | ||
| + | |||
| + | Батько дуже любив свою сім'ю. Все життя старанно працював в колгоспі. Дома було велике господарство, про яке вони дбали з мамою удвох. Мав рушницю, ходив на полювання, зимою на рибалку. А який смачний мед був вдома! Тримав багато вуликіа з бджолами. А більш за все, дуже любив працювати з деревом, "плотникував". Допомагав після воєнний час будувати та облаштовувати декором будинки. В селі одиниці хат, до яких не торкалися руки мого батька. | ||
| + | |||
| + | З часом, тато дуже хворів і залишив цей світ 03 грудня 2012 року. Шкода, що так рано відійшов на небеса....Його нам так не вистачає. Не вистачає повчання, строгості та поради.Дуже сумую, але пам'ять залишиться в серці навіки. | ||
== Родина == | == Родина == | ||
| − | + | Дружина, Марія Степанівна, 1941 р.н, дочка [[Аніскова Надія Анатоліївна|Надія]] 1968 р.н. та Світлана, 1964 р.н. | |
| + | |||
| + | Сім'я з часом збільшилась. З'явились онуки - Юрій, 1988 р.н, Ірина, 1990 р.н., Євгенія, 2002 р.н. та Сергій, 1990 р.н. | ||
| + | |||
| + | Є правнуки - Назар Юрійович, 1917 р.н. та Матвій Олександрович, 2023 р.н. | ||
{{Заготовка}} | {{Заготовка}} | ||
Версія за 16:41, 6 грудня 2025
Мазур Анатолій Павлович (народився ? в Лісних Хуторах — помер 3 грудня 2012) — Мазур Анатолій Павлович народився 19 серпня 1939 року в селі Жовтень (нині Лісові Хутори) четвертим сином в багатодітній сім'ї. Батько-Мазур Павло Федорович, мати - Мазур (дівоче-Оксимець) Олександра Григорівна, як і всі жінки лишилась рано вдовою... Старший брат, Павло, військовий, служив далеко від дому, але ніколи не забував про рідне село.. Двічі на рік, на Різдво ( бо в мами день народження) та у відпустку приїжджав провідати маму, родину. Всі його дуже чекали, особливо ми, діти, на подарунки. Помер в 2012 році. Брати Іван, Анатолій, Григорій та сестра Марія лишились в рідному селі. Тут працювали, одружились і пустили своє коріння.
Тато одруживсь в листопаді 1963 року на мамі - Мазур(дівоче- Коровай) Марії Степанівні 07 квітня 1941 року народження. 15 травня 1964 року народилась Світлана, а 11 грудня 1968 року -донька Надія (таке ім'я дала старша сестра). Дівчата закінчили школу, здобули вищу освіту, вийшли заміж, народили діточок (внуків, правнуків), працюють і проживають в м. Києві, пенсіонерки.
Батько дуже любив свою сім'ю. Все життя старанно працював в колгоспі. Дома було велике господарство, про яке вони дбали з мамою удвох. Мав рушницю, ходив на полювання, зимою на рибалку. А який смачний мед був вдома! Тримав багато вуликіа з бджолами. А більш за все, дуже любив працювати з деревом, "плотникував". Допомагав після воєнний час будувати та облаштовувати декором будинки. В селі одиниці хат, до яких не торкалися руки мого батька.
З часом, тато дуже хворів і залишив цей світ 03 грудня 2012 року. Шкода, що так рано відійшов на небеса....Його нам так не вистачає. Не вистачає повчання, строгості та поради.Дуже сумую, але пам'ять залишиться в серці навіки.
Родина
Дружина, Марія Степанівна, 1941 р.н, дочка Надія 1968 р.н. та Світлана, 1964 р.н.
Сім'я з часом збільшилась. З'явились онуки - Юрій, 1988 р.н, Ірина, 1990 р.н., Євгенія, 2002 р.н. та Сергій, 1990 р.н.
Є правнуки - Назар Юрійович, 1917 р.н. та Матвій Олександрович, 2023 р.н.
