Відмінності між версіями «Хрокало Ніна Яківна»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Ніна Хрокало.jpg|міні|Ніна Хрокало]]
 
[[Файл:Ніна Хрокало.jpg|міні|Ніна Хрокало]]
  
'''Хрокало Ніна Яківна''' (? — ?) — вчителька української мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]] з 1960-х.
+
'''Хрокало Ніна Яківна''' (? — ?) — вчителька української мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]] з 1960-х
  
 +
[[Киричок Тамара Василівна|Тамара Киричок]] присвятила своїй улюбленій вчительці вірш:
 +
<blockquote><poem>
 +
Як завжди милувалися ми Вами!
 +
І хвилями розкішного волосся,
 +
І променистим поглядом очей -
 +
То ясно-карих, то жагуче-чорних,
 +
Що так зоріли з-під крилатих вій!
 +
І все було довершене у Вас:
 +
Чарівний голос, білозубий усміх
 +
І неповторний жест руки тонкої,
 +
І витончений смак тієї Жінки,
 +
В якій природа щедро поєднала
 +
Красу принадну, розум і талант!..
 +
О Вчителько моя! Де та стежина,
 +
Якою я приходила до Вас
 +
У затишну й заквітчану оселю?
 +
А Ви мої шкільні читали твори
 +
І так раділи, коли влучне слово
 +
Та свіжа думка часом в них звучали,
 +
І говорили щось про іскру Божу,
 +
Що, мабуть, мені дана...
 +
А сьогодні
 +
Так хочеться в дитинство повернутись,
 +
Подарувати Вам троянду білу
 +
І ще хоч раз зустріти ясний погляд
 +
Отих очей, що ніби маки чорні!
 +
Та я не знаю,
 +
Де тепер стежки ті,
 +
Якими Ви десь ходите,
 +
Напевно, така ж вродлива,
 +
Тільки сніжно-білим
 +
І ледь сумним,
 +
Як ця троянда ніжна,
 +
Волосся Ваше стало оксамитне...
 +
Вклоняюсь Вам, Учителько моя!</poem></blockquote>
 +
© Тамара Киричок, 2021 р.
 
[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]]
 
[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]]
 
[[Категорія:Люди Х]]
 
[[Категорія:Люди Х]]

Версія за 22:03, 21 липня 2025

Ніна Хрокало

Хрокало Ніна Яківна (? — ?) — вчителька української мови і літератури Носівської школи № 1 з 1960-х

Тамара Киричок присвятила своїй улюбленій вчительці вірш:

Як завжди милувалися ми Вами!
І хвилями розкішного волосся,
І променистим поглядом очей -
То ясно-карих, то жагуче-чорних,
Що так зоріли з-під крилатих вій!
І все було довершене у Вас:
Чарівний голос, білозубий усміх
І неповторний жест руки тонкої,
І витончений смак тієї Жінки,
В якій природа щедро поєднала
Красу принадну, розум і талант!..
О Вчителько моя! Де та стежина,
Якою я приходила до Вас
У затишну й заквітчану оселю?
А Ви мої шкільні читали твори
І так раділи, коли влучне слово
Та свіжа думка часом в них звучали,
І говорили щось про іскру Божу,
Що, мабуть, мені дана...
А сьогодні
Так хочеться в дитинство повернутись,
Подарувати Вам троянду білу
І ще хоч раз зустріти ясний погляд
Отих очей, що ніби маки чорні!
Та я не знаю,
Де тепер стежки ті,
Якими Ви десь ходите,
Напевно, така ж вродлива,
Тільки сніжно-білим
І ледь сумним,
Як ця троянда ніжна,
Волосся Ваше стало оксамитне...
Вклоняюсь Вам, Учителько моя!

© Тамара Киричок, 2021 р.