Відмінності між версіями «Розумовський Андрій Кирилович»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:Andrei Razumovski.jpg|міні|Андрій Розумовський]] | [[Файл:Andrei Razumovski.jpg|міні|Андрій Розумовський]] | ||
| − | '''Андрій Кирилович Розумовський''' ([[1752]]-[[1836]]) – державний діяч Російської імперії, дипломат. Син [[Розумовський Кирило Григорович|Розумовського К. Г.]] З 1790 по 1799 та з 1801 по 1807 рік – посол Росії у Відні. З 1815 року – князь. | + | '''Андрій Кирилович Розумовський''' ([[1752]]-[[1836]]) – нащадок носівчан, державний діяч Російської імперії, дипломат. Син [[Розумовський Кирило Григорович|Розумовського К. Г.]] З 1790 по 1799 та з 1801 по 1807 рік – посол Росії у Відні. З 1815 року – князь. |
Був прибічником російсько-австрійського союзу. Один із керівників російської делегації на Віденському конгресі (1814-1815). | Був прибічником російсько-австрійського союзу. Один із керівників російської делегації на Віденському конгресі (1814-1815). | ||
Поточна версія на 17:19, 15 липня 2022
Андрій Кирилович Розумовський (1752-1836) – нащадок носівчан, державний діяч Російської імперії, дипломат. Син Розумовського К. Г. З 1790 по 1799 та з 1801 по 1807 рік – посол Росії у Відні. З 1815 року – князь.
Був прибічником російсько-австрійського союзу. Один із керівників російської делегації на Віденському конгресі (1814-1815).
Андрій Кирилович[ред. | ред. код]
- Фрагмент із нарису «Розумовські» у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
Андрій Кирилович (1752-1836 роки) – ясновельможний князь, дипломат, меценат, скрипаль. Третій, улюблений син гетьмана К. Г. Розумовського. Закінчив Стразбурський університет. Служив на флоті (1769-1775). З1777 року перебував на дипломатичній службі: посол у Неаполітанському королівстві (1777-1785), в Копенгагені, Стокгольмі (1786-1788). В 1790-99 та 1801-1807 – посол у Відні, прибічник російсько-австрійського союзу. Вийшовши у відставку залишився у Відні як приватна особа, де зблизився з представниками музичних кіл. Займався улаштуванням знаменитої галереї і не менш славнозвісних у Європі концертів, в яких брав участь і сам як скрипаль.
У 1805-1815 рр. Князь утримував домашній струнний квартет, який носив його ім'я, і в якому грав сам. Цей ансамбль дав перші в історії музичного мистецтва відкриті публічні вечори квартетної музики. Квартет Розумовського вперше виконав ряд камерно-інструментальних творів Бетховена, написаних на замовлення Розумовського і розучених під керівництвом автора. На музичних вечорах Розумовського бували Гайдн, Моцарт, Бетховен. Людвиг Ван Бетховен приятелював з А. Розумовським і присвятив йому 4 квартети, відомі нині як «Квартети Розумовського». В перших двох з них використані мелодії українських і російських народних пісень. Також А. Розумовському та Йозефу Лобковіцу присвячені п’ята і шоста симфонії Бетховена, що стали шедеврами світової симфонічної музики. У лютому 1815 року А.Розумовський влаштував Бетховену концерт, який став останнім публічним виступом Бетховена-піаніста.
А.К. Розумовський поповнив нотну бібліотеку свого батька, Кирила Розумовського, і свого старшого брата Олексія Розумовського. Вулиця австрійської столиці, де багато років проживав князь Розумовський носить в наш час його ім’я.
