Відмінності між версіями «Кротенко Олександр Олексійович»
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Після закінчення Мринської школи навчався у Чернігівському комерційному технікумі. Обрав для себе спеціальність – торгівля, але вмів робити будь-яку роботу. | Після закінчення Мринської школи навчався у Чернігівському комерційному технікумі. Обрав для себе спеціальність – торгівля, але вмів робити будь-яку роботу. | ||
| − | Працював верстатником у Мринському паркетному цеху Ніжинського лісгоспзагу. Сумлінно виконував свої професійні | + | Працював верстатником у Мринському паркетному цеху Ніжинського лісгоспзагу. Сумлінно виконував свої професійні обов'язки, був завжди чесним, відкритим і справедливим. |
Мав багато друзів, щиро любив свою родину. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився в ряди місцевої територіальної оборони. | Мав багато друзів, щиро любив свою родину. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився в ряди місцевої територіальної оборони. | ||
Поточна версія на 16:45, 24 жовтня 2024
Олександр Олексійович Кротенко (народився 12 вересня 1983 — помер 7 серпня 2024) — мешканець Мрина, старший водій ЗСУ, загинув у бою на Російсько-українській війні.
Життєпис[ред. | ред. код]
Після закінчення Мринської школи навчався у Чернігівському комерційному технікумі. Обрав для себе спеціальність – торгівля, але вмів робити будь-яку роботу.
Працював верстатником у Мринському паркетному цеху Ніжинського лісгоспзагу. Сумлінно виконував свої професійні обов'язки, був завжди чесним, відкритим і справедливим.
Мав багато друзів, щиро любив свою родину. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився в ряди місцевої територіальної оборони.
Мобілізований до лав ЗСУ 19 січня 2023. Сумлінно ніс службу на посаді старшого водія артилерійського розрахунку артилерійського взводу артилерійської батареї 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А 2582.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, загинув на полі бою 7 серпня 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та незалежність нашої держави.
У Олександра залишились дружина, син, донька, батько, мати і сестра.
Похований у Мрині.
