Відмінності між версіями «Ющенко Олександр Степанович»
(→Родина) |
|||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
[[Категорія:Уродженці Носівки]] | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | [[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | ||
+ | [[Категорія:Солдати]] | ||
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
[[Категорія:Поховані на Козарському кладовищі в Носівці]] | [[Категорія:Поховані на Козарському кладовищі в Носівці]] | ||
[[Категорія:Люди Ю]] | [[Категорія:Люди Ю]] |
Поточна версія на 07:48, 10 серпня 2024
Олександр Степанович Ющенко (народився 30 січня 1981 в Носівці — помер 30 червня 2024), солдат, загинув на Російсько-українській війні поблизу населеного пункту Північне, Бахмутського району, Донецької області.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 14 липня 2024
Солдат Олександр Ющенко (30.01.1981- 30.06.2024) народився і проживав все своє життя в Носівці. Навчався в першій міській школі. Професійну освіту здобував у Київському училищі залізничного транспорту. Деякий час працював за фахом. Потім — охоронником. Останнє місце роботи до мобілізації — КП «Носівка-Комунальник».
До лав Збройних Сил України Олександр став у жовтні 2023. Окрім підготовки в навчальному центрі, пройшов півторамісячний курс підготовки українських військових в Англії. Звідти він повернувся, аби служити у взводі розвідки 95-ї десантно-штурмової бригади з позивним Фантом.
І відтоді почалася його війна. Справжня.Важка, виснажлива. З пораненнями, їх були три, серйозні, численними контузіями, швидким відновленням і поверненням до своїх побратимів. На службі він був таким, як і в житті: відповідальним, безвідмовним, готовим допомогти в будь-яку хвилину.
Спочатку його підрозділ виконував завдання на Харківщині, Куп'янському напрямку. А потім — на Донеччині. Поблизу населеного пункту Північне, Бахмутського району, Олександр загинув. Сталося це 30 червня.
Побратими високо цінували його мотиваційність у виконанні бойових завдань. Він був справжнім Воїном, а став – Героєм. Чиє ім'я житиме у пам'яті земляків, буде вписане в історію рідного краю як людини, яка боролась за територіальну цілісність, суверенітет України і віддала своє життя.
Поховано Олександра на кладовищі по вул. Центральна (дорогою на с.Андріївка).
Заупокійну літію за загиблим у Свято-Троїцькому храмі відслужили о. Володимир (Будник) та о. Михайло (Кривець).
Родина[ред. | ред. код]
Батьки: Любов Семенівна, Степан Олексійович, брат Сергій, який також служить в ЗСУ, син Максим.