Відмінності між версіями «Семениха»
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
:''21 квітня 1942 за наказом командування партизанського загону близько 60 партизанів зібралися в хуторі Семениха. Весна в цей рік була пізньою. Водою залило всі низини й болота. Багатьом довелося добиратися на збір човнами. Частина партизанів загинула від рук окупантів. За свою безпечність поплатилися життям такі члени загону, як Довгопол, Кононенко.'' | :''21 квітня 1942 за наказом командування партизанського загону близько 60 партизанів зібралися в хуторі Семениха. Весна в цей рік була пізньою. Водою залило всі низини й болота. Багатьом довелося добиратися на збір човнами. Частина партизанів загинула від рук окупантів. За свою безпечність поплатилися життям такі члени загону, як Довгопол, Кононенко.'' | ||
− | + | == Про Семениху == | |
+ | |||
+ | Дізналася про цей хутір ще малою з розповіді мого прадіда Миколи Бурсука (1911р.н.) | ||
+ | |||
+ | У лісі за 6 кілометрів від с.Дебреве, в урочищі «[[Горішне|Орішному]]» на місці обеліска, у середині 19 століття жив дядько Семен. Був він дуже сором'язливий. А дружина його – як вогонь! Чоловік повністю підкорявся жінці, яка все брала в свої руки, верховодила в сім'ї. У ті часи мало хто називав заміжніх жінок на ім'я, а звали їх за іменем чоловіка. От і ця – Семениха. | ||
+ | |||
+ | Життя вирувало. Хутір був невеличкий — хатинок 10. У центрі хутора й стояла хата Семенихи. Так, Семенихи, а не Семена. З чоловіка ж не було ніякого ні зиску, ні гарного слова. Всі знали, що Семениха — головна не лише в сім'ї, а й на хуторі. | ||
+ | |||
+ | Так і пішла назва хутора в урочищі «Орішному» – Семениха. | ||
+ | |||
+ | За легендою, у сім'ї Семенихи були одні дочки. Коли вони повиходили заміж, то народжували теж дівчаток. Семениха сумувала, що рід їхній переведеться. Скільки ж було радості, коли весною 1900 року внучка Семенихи народила хлопчика! | ||
+ | |||
+ | — Правнук! Семен! – на радощах закричала бабуся. | ||
+ | |||
+ | Одразу пішла і біля хати посадила маленького дубочка. На честь правнука. | ||
+ | |||
+ | Так і по цей день росте Семенів дуб, якому понад 120 років. | ||
− | |||
[[Категорія:Хутори]] | [[Категорія:Хутори]] |
Версія за 23:18, 7 травня 2024
Семениха — назва хутора і лісу поблизу Носівки.
До Семенихи їхати дорогою з кодишньої 2 бригади колгоспу імені Кірова до кладовища під лісом і ця територія і є Семениха, а далі іде Струга — це все були хутори.
Із книги «Партизанська Носівщина»:
- 21 квітня 1942 за наказом командування партизанського загону близько 60 партизанів зібралися в хуторі Семениха. Весна в цей рік була пізньою. Водою залило всі низини й болота. Багатьом довелося добиратися на збір човнами. Частина партизанів загинула від рук окупантів. За свою безпечність поплатилися життям такі члени загону, як Довгопол, Кононенко.
Про Семениху
Дізналася про цей хутір ще малою з розповіді мого прадіда Миколи Бурсука (1911р.н.)
У лісі за 6 кілометрів від с.Дебреве, в урочищі «Орішному» на місці обеліска, у середині 19 століття жив дядько Семен. Був він дуже сором'язливий. А дружина його – як вогонь! Чоловік повністю підкорявся жінці, яка все брала в свої руки, верховодила в сім'ї. У ті часи мало хто називав заміжніх жінок на ім'я, а звали їх за іменем чоловіка. От і ця – Семениха.
Життя вирувало. Хутір був невеличкий — хатинок 10. У центрі хутора й стояла хата Семенихи. Так, Семенихи, а не Семена. З чоловіка ж не було ніякого ні зиску, ні гарного слова. Всі знали, що Семениха — головна не лише в сім'ї, а й на хуторі.
Так і пішла назва хутора в урочищі «Орішному» – Семениха.
За легендою, у сім'ї Семенихи були одні дочки. Коли вони повиходили заміж, то народжували теж дівчаток. Семениха сумувала, що рід їхній переведеться. Скільки ж було радості, коли весною 1900 року внучка Семенихи народила хлопчика!
— Правнук! Семен! – на радощах закричала бабуся.
Одразу пішла і біля хати посадила маленького дубочка. На честь правнука.
Так і по цей день росте Семенів дуб, якому понад 120 років.