Відмінності між версіями «Самокіша Тетяна Григорівна»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Похована на цвинтарі біля колишньої меблевої фабрики. | Похована на цвинтарі біля колишньої меблевої фабрики. | ||
− | == Спогади доньки, Людмили | + | == Спогади доньки, Людмили Самокиші == |
:''«Мала веселу вдачу і безмежно добре серце. Попри всі негаразди, що випали на її долю, дуже любила життя і квіти. Допомагала всім чим могла, тим, хто потребував допомоги. Завжди казала, як і її мама, (моя бабуся Уляна), що краще давати, ніж просити. Дуже несподівано (не хворіла) пішла із життя. Це був шок для всіх рідних і знайомих».'' | :''«Мала веселу вдачу і безмежно добре серце. Попри всі негаразди, що випали на її долю, дуже любила життя і квіти. Допомагала всім чим могла, тим, хто потребував допомоги. Завжди казала, як і її мама, (моя бабуся Уляна), що краще давати, ніж просити. Дуже несподівано (не хворіла) пішла із життя. Це був шок для всіх рідних і знайомих».'' | ||
Версія за 21:20, 15 квітня 2024
Тетяна Григорівна Самокіша (дівоче Соляник, народилася в Носівці 5 березня 1956 — померла 14 квітня 2017) — працівник торгівлі.
Життєпис
Народилася в родині Григорія та Уляни Соляників. Закінчила Носівську середню школу № 1, поїхала навчатись до Чернігівського торговельного технікуму.
Вийшла заміж за Самокішу Віталія Яковича. Працювала в магазині "Тканини", потім в магазині "Одяг" разом з Нечес М. І. та Адаменко Г. І.
Згодом стала працювати в торговельному центрі. Загалом в торгівлі пропрацювала більше ніж 40 років.
Похована на цвинтарі біля колишньої меблевої фабрики.
Спогади доньки, Людмили Самокиші
- «Мала веселу вдачу і безмежно добре серце. Попри всі негаразди, що випали на її долю, дуже любила життя і квіти. Допомагала всім чим могла, тим, хто потребував допомоги. Завжди казала, як і її мама, (моя бабуся Уляна), що краще давати, ніж просити. Дуже несподівано (не хворіла) пішла із життя. Це був шок для всіх рідних і знайомих».