Відмінності між версіями «Живкович Владислав Хайдарович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 31: Рядок 31:
  
 
У селі Мрин на честь Владислава Живковича продоводиться турнір із шахів, шашок та настільного тенісу.<ref name=":0">Герої Сіверського краю. Книга пам'яті Чернігівської області.https://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Heroi_Siverskoho_kraiu_T_1.pdf</ref>
 
У селі Мрин на честь Владислава Живковича продоводиться турнір із шахів, шашок та настільного тенісу.<ref name=":0">Герої Сіверського краю. Книга пам'яті Чернігівської області.https://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Heroi_Siverskoho_kraiu_T_1.pdf</ref>
 
== Пам'ять ==
 
<!-- [[Файл:Живкович.jpg|міні|]]
 
-->
 
Меморіальна дошка Владиславу Живковичу відкрита на території [[Мринська загальноосвітня школа I-III ступенів|Мринської загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів]] Мринської сільської ради.
 
 
[[Файл:Меморіальна дошка Владиславу Живковичу в МО України.jpg|міні|]]
 
 
[[28 серпня]] [[2015]]-го на території Міністерства оборони України відкрито меморіальну дошку командиру автомобільного взводу автомобільної колони Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ Владиславу Живковичу.
 
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 13:54, 18 лютого 2024

Владислав Живкович

Владислав Хайдарович Живкович (30 липня 197518 лютого 2015) — старший прапорщик Збройних сил України, учасник Російсько-української війни 2014—2020. Загинув у Дебальцевому. Мешкав у Мрині.

Життєпис

Народився в родині вчителів, котрі перебували на будівництві БАМу, згодом сім'я повернулася на батьківщину — в село Мрин. 1993 року пішов на строкову службу, залишився в армії — у навчальному центрі «Десна», згодом — 101-й бригаді охорони, 30-й автобазі, центрі забезпечення МО України.

Після довготривалих клопотань 2 грудня 2014-го перевівся у зону бойових дій; командир взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону.

18 лютого 2015-го загинув під час обстрілів російськими збройними формуваннями при відведенні підрозділів із Дебальцевого.

Похований в селі Мрин.

Без Владислава лишились дружина Наталія Олексіївна, син Артур та донька Єлизавета.

Відзнаки

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).[1]

Пам'ять

Вспановлено портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 3, місце 32. [2]

Меморіальна дошка Владиславу Живковичу на території Міністерства оборони України.jpg

28 серпня 2015-го на території МО України відкрито меморіальну дошку командиру автомобільного взводу автомобільної колони Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ Владиславу Живковичу.

Меморіальна дошка Владиславу Живковичу.jpg
  • 7 грудня 2015 року на будівлі Мринського ліцею Мринської сільської ради встановлено меморіальну дошку на честь Владислава Живковича.
Меморіальна дошка Владиславу Живковичу на стінах ПТУ №33 с.Мрин.png

18 лютого 2016 року на території Мринського ПТУ-33 відкрито меморіальну дошку на честь Владислава Живковича

У селі Мрин на честь Владислава Живковича продоводиться турнір із шахів, шашок та настільного тенісу.[3]

Примітки

  1. Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. https://memorybook.org.ua/8/zhivkovich.htm
  3. Герої Сіверського краю. Книга пам'яті Чернігівської області.https://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Heroi_Siverskoho_kraiu_T_1.pdf

Джерела