Плющ Павло Павлович

Павло Плющ

Павло Павлович Плющ (народився 19 (31) грудня 1896, село Володькова Дівиця — помер 4 березня 1975) – науковець-мовознавець, педагог, поет, доктор філологічних наук (з 1959), професор кафедри української мови Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1960). Автор праць з історії мови, синтаксису та пунктуації.

Життєпис

У 1920–1923 роках навчався в Ніжинському педагогічному інституті, у 1931 році закінчив Дніпропетровський інститут соціального виховання.

У 1922-1924 був керуючим дитячого будинку, що містився в колишньому палаці княгині Долгорукової, розташованому на околиці Володькової Дівиці. У 1924-1926 роках працював директором Володьководівицької семирічки.

Працював учителем української мови і літератури в Дніпродзержинську (в загальноосвітніх школах, фабриці-заводі, училищах, вечірньому металургійному інституті), з 1937 року — викладач української мови Київського університету.

У 1942–1944 роках — в евакуації (старший викладач і виконувач обов'язків завідувача кафедри української мови Об'єднаного Українського університету у місті Кзил-Орді, Казахстан). З 1944 року продовжував викладацьку і наукову роботу в Київському університеті.

Помер 4 березня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Праці

Перші праці Плюща — з методики викладання української мови:

• «Збірник диктантів для V–VII класів» (1938, у співавт.),
• «Збірник вправ з синтаксису та пунктуації» (1938),
• «Збірник вправ з стилістики» (1939).

Пізніше зосередився на питаннях стилістики та історії української мови:

Статті:

• «Проблема періодизації історії української мови» (1951),
• «Українська літературна мова другої половини XIX — початку XX ст., шляхи її розвитку і специфіка її» (1958),

Монографії:

• «Нариси з історії української літературної мови» (1958),
• «Історія української літературної мови» (1971) та інше.

Плющ Павло Павлович

Довідка з книги: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Народився у с. Володькова Дівиця (нині Червоні Партизани). Коли йому було три роки, батьки виїхали на заробітки до Кам'янська. Там Павло закінчив двокласну заводську школу. З 1915 року навчався в Ніжинському нижчому технічному училищі, а потім, у 1918 році – закінчив комерційне училище із срібною медаллю. У 1919-1921 рр. навчався в Ніжинському педагогічному інституті ім. М. Гоголя. Коли Павло навчався на останньому курсі інституту, від сипного тифу померли його батьки і хлопець залишився єдиним годувальником родини. Довелося залишити навчання, забрати менших братів і сестер і повернутися з Кам'янська (нині Дніпродзержинськ) до Володькової Дівиці.

У 1922-1924 був керуючим дитячого будинку, що містився в колишньому палаці княгині Долгорукової, розташованому на околиці Володькової Дівиці. У 1924-1926 роках працював директором Володькодівицької семирічки (нині Червонопартизанська ЗОШ №1).

1927 року переїхав до Дніпродзержинська, де вчителював на робітфаці і заочно закінчив факультет української мови і літератури Дніпропетровського інституту соціального виховання в 1931. Навчався в аспірантурі під керівництвом видатного вченого Агатангела Кримського, по закінченні навчання був призначений інспектором–методистом управління вищої освіти Наркомату освіти України і через деякий час починає викладати історію української мови в КДУ ім. Т.Г. Шевченка.

Павло Плющ у своїх роботах досліджує мову Івана Котляревського, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського та багатьох інших українських поетів та письменників. Він – автор десятків праць, серед яких посібники з української мови для вчителів середніх шкіл та інститутів.

У 1971 році вийшла його праця «Історія української літературної мови». Помер П.П. Плющ 4 березня 1975 року. Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

Посилання

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Плющ_Павло_Павлович

Література

1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
2. В. В Лобода. Плющ Павло Павлович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
3. Тимошенко П. Д. Павло Павлович Плющ. УМШ, 1956, № 6;
4. Павло Павлович Плющ. «Вісник Київ, ун-ту. Серія філологічна», 1972, № 14;
5. Булахов М. Г. Плющ Павел Павлович. // Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды. Био-библиогр. словарь, т. 3. Минск, 1978