Відмінності між версіями «Гребеник Максим Анатолійович»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
== Родина == | == Родина == | ||
| − | Батько [[Гребеник Анатолій Віталійович]], | + | Батько [[Гребеник Анатолій Віталійович]], мама Валентина Григорівна, сільський фельшер, сестра Наталія. |
| + | |||
| + | == Відзнаки == | ||
| + | * відзнака Президента «За оборону України» | ||
| + | * нагрудний знак «Честь і Слава» від Міністерства оборони України. | ||
== Носівщина в жалобі == | == Носівщина в жалобі == | ||
:''Джерело: {{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=484430&tp=page| title = Носівська міська рада| publisher = | author = | date = 12 листопада 2023}}'' | :''Джерело: {{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=484430&tp=page| title = Носівська міська рада| publisher = | author = | date = 12 листопада 2023}}'' | ||
| − | |||
Солдат Максим Анатолійович Гребени народився в Селищі, закінчив сільську школу, навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, потім вступив до Київського будівельного університету. Закінчити його не встиг, а ось будівничим йшов по життю. Спритний, швидкий, відповідальний, Максим мав гострий розум, золоті руки до будь-якої справи, за яку брався. Разом з тим він був неймовірно доброю, щирою, відкритою людиною, завжди готовим прийти на допомогу. Мав дуже багато друзів. Працював на різних роботах, жартував, що шукає себе, а врешті знайшов себе у Збройних Силах України. | Солдат Максим Анатолійович Гребени народився в Селищі, закінчив сільську школу, навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, потім вступив до Київського будівельного університету. Закінчити його не встиг, а ось будівничим йшов по життю. Спритний, швидкий, відповідальний, Максим мав гострий розум, золоті руки до будь-якої справи, за яку брався. Разом з тим він був неймовірно доброю, щирою, відкритою людиною, завжди готовим прийти на допомогу. Мав дуже багато друзів. Працював на різних роботах, жартував, що шукає себе, а врешті знайшов себе у Збройних Силах України. | ||
| Рядок 24: | Рядок 27: | ||
Але коли дрон-камікадзе влучив в евакуаційну бригаду, Максиму дуже посікло ноги і від сильної кровотечі він втратив свідомість. Тільки ось йому допомогу надати було нікому… Це сталося вночі 10 листопада, в районі с. Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області. | Але коли дрон-камікадзе влучив в евакуаційну бригаду, Максиму дуже посікло ноги і від сильної кровотечі він втратив свідомість. Тільки ось йому допомогу надати було нікому… Це сталося вночі 10 листопада, в районі с. Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Поховано Максима Гребеника буде у рідному селі. | Поховано Максима Гребеника буде у рідному селі. | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Люди:Селище]] | [[Категорія:Люди:Селище]] | ||
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | ||
[[Категорія:Люди Г]] | [[Категорія:Люди Г]] | ||
Версія за 20:18, 12 листопада 2023
Максим Анатолійович Гребеник (народився 13 січня 1992 в селі Селище — помер 10 листопада 2023 в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області) — солдат, загинув на Російсько-українській війні під час виконання бойового завдання
Життєпис
Закінчив сільську школу, навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, потім вступив до Київського будівельного університету. Закінчити його не встиг.
Родина
Батько Гребеник Анатолій Віталійович, мама Валентина Григорівна, сільський фельшер, сестра Наталія.
Відзнаки
- відзнака Президента «За оборону України»
- нагрудний знак «Честь і Слава» від Міністерства оборони України.
Носівщина в жалобі
- Джерело: Носівська міська рада, 12 листопада 2023
Солдат Максим Анатолійович Гребени народився в Селищі, закінчив сільську школу, навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, потім вступив до Київського будівельного університету. Закінчити його не встиг, а ось будівничим йшов по життю. Спритний, швидкий, відповідальний, Максим мав гострий розум, золоті руки до будь-якої справи, за яку брався. Разом з тим він був неймовірно доброю, щирою, відкритою людиною, завжди готовим прийти на допомогу. Мав дуже багато друзів. Працював на різних роботах, жартував, що шукає себе, а врешті знайшов себе у Збройних Силах України.
25 лютого у його батька Анатолія Віталійовича день народження. Але у 2022 році його не святкували, а зустрічали доньку Наталю з дітьми, і жили в невідомості та страху, що буде далі. Для Максима цей день став часом прийняття важливого чоловічого рішення: він став на захист рідного краю. Спочатку в теробороні, але бажання захищати Батьківщину на передових позиціях його не полишало.
У День Незалежності України і в день народження мами Валентини Григорівни 24 серпня 2022 року він став на службу у Збройні Сили. Спочатку був у Житомирі, навчальний центр, а далі - гарячий схід.
Максим виконував обов’язки водія 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти славнозвісної 79 бригади, керував БТР. Адже все життя любив і знався на всій техніці.
Саме там у пеклі, через яке проходять наші хлопці, він врятував життя багатьом побратимам, бо вчасно накладав турнікет чи надав іншу необхідну першу домедичну допомогу. Його мама все своє життя рятувала земляків, працюючи сільським фельдшером. Певно, це від неї в сина відкрилися такі здібності, бо доводилося на ходу робити такі маніпуляції, що зможе зробити хіба досвідчений медик.
Але коли дрон-камікадзе влучив в евакуаційну бригаду, Максиму дуже посікло ноги і від сильної кровотечі він втратив свідомість. Тільки ось йому допомогу надати було нікому… Це сталося вночі 10 листопада, в районі с. Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області.
Поховано Максима Гребеника буде у рідному селі.
