Вулиця Успенська (Носівка)

Вулиця Успенська в Носівці.

Освіта

Станом на 2020 будинки №№ 1-61 належать до території обслуговування Носівської середньої школи № 1.

Чому ж так не щастить Успенській у Носівці?

Носівка, древнє поселення, згодом – козацьке містечко. Детальніше можна почитати в Енциклопедії Носівщини, Вікіпедії, спогадах старожилів... Було б бажання. А чим поселення може підтвердити свою значимість і історичність серед інших подібних? Звичайно ж,своєю забудовою і глибиною архітектури.

Магнати Безбородьки і Галагани якось обминали своїми коштами нашу Носівку. Тому було те, що будували держава, церковні громади та граф Мусін-Пушкін.

Коли був малим, то бабуся, батьків брат (1904 року народження) у своїх спогадах нараховували в Носівці до двох десятків церков. Це підтверджують і мапи Носівки, що збереглися і є тепер в Інтернеті. Можна тільки уявити красу нашого містечка в ті часи, якою могли милуватися подорожні, прямуючи через центр міста з Козар на Ніжин. Так, відразу за мостом через річку Носівочку височіла велична Свято-Успенська церква. За нею, трохи вбік – Троїцька, ще через декілька десятків метрів, де зараз Носівська початкова школа – Воскресенська, далі на виїзді з центру, де зараз кладовище за так званою меблевою фабрикою – Варварівська! І це тільки церковні споруди в радіусі одного кілометра!!!

А що ж маємо сьогодні з історичної гордості? Щоразу ставлю собі це питання, порівнюючи наше місто з іншими древніми містечками Чернігівщини, скажімо, Новгород-Сіверським, де історія міста й князівства, вважай, на кожному кроці. Очевидно, що в 30-х роках, коли комуністична запопадливість більшовиків на Чернігівщині сягнула апогею, Носівка наявністю більшовицьких дурнів значно випередила Новгород-Сіверський...

Для увічнення нового життя, як не прикро, наші недалекі пращури «попрацювали на славу» - зламали, розібрали, просто знищили все, що, на їх куций світогляд, заважало,чи могло заважати руху вперед до комунізму.

При цьому духу вистачило тільки на руйнацію, а вже на зарівнювання ям після розібрання фундаментів, руйнацій центрівських цвинтарів – на те вже духу не вистачило. Я ще пам'ятаю рівчаки посеред центрівського базару, що були рештками цвинтаря при вже згаданій Успенській церкві. «Пощастило» тільки синагозі. Принаймні, збереглися свідчення про пристосування Носівської синагоги під тодішні бібліотеку і клуб. Всі інші історичні будови пішли прахом так, що навіть сучасні металошукачі вже ледь знаходять їхні сліди.

Тому, коли на початку 2000-х до Носівки докотилася перша хвиля позбавлення комуністичних назв вулиць, тодішня комісія міської ради з перейменування вулиць в числі перших пропозицій прийняла ідею увічнення імен знищених комуністами Носівських церков. Відтак вулицю Калініна, яку містяни вперто продовжували називати Малою Сениківкою, стала Успенською. Це перейменування підтримали тодішні її жителі, депутати і громадськість. Особливо рішення сподобалося старожителям, бо, як з’ясувалося, Сениківка за існування Успенської церкви була саме Успенського приходу. Начебто все стало на свої місця. Та ось нова ідея. Її підступність у тому, що ніхто не проти увічнення пам’яті наших сучасних захисників-героїв у назвах носівських вулиць. Хоч, звісно ж, у всьому теж має бути міра. На жаль, війна продовжується й наразі на фронтах сьогодні продовжують героїчно воювати багато наших земляків-героїв... Знову ж таки, приймаючи ініціативу зміни історичної назви вулиці на вшанування пам’яті двох (на вибір?) прізвищ захисників до винесення її на обговорення, теперішня комісія міськради з перейменування мала би пояснити ініціаторам, що історія чинної назви вулиці Успенської бере початок з часу становлення нашої державності, з 2001 року і причини появи цієї назви. Так же ж не можна: захотіли – змінили... Тоді треба встановлювати мінімальні терміни, впродовж яких вулиця має існувати під новою назвою. Не можна з цим так легковажно. Бо подібними «колгоспними» рішеннями швидко втратимо власну історію...

Хтось спитає: які ж тоді перейменовувати? Та ото ті ж грушево-виноградно-бузкові, які були нейтральним, неідологічним резервом, доки в наше теперішнє життя не увірвалася війна, яка дала нам своїх героїв-сучасників, серед яких тепер і імена Євгенія Ковальчука та Любомира Луцака, перед світлою пам’яттю яких особисто схиляю голову.

І, останнє: вважаю, що обирати між двома хлопцями, який з них більше заслуговує бути увічненим у назві вулиці, вважаю абсолютно неприпустимим. Вони обидва заслуговують на увічнення свого імені в символах нашого міста – це мають бути окремі вулиці. Які?

На те й комісія з фахівців (а не випадково причетних) і краєзнавців створюється при міській раді.

Василь КИЯНИЦЯ, депутат Носівської міської ради, голова комісій із змін назв вулиць (декомунізації) 2001 і 2015 років.

Див. також

• Список вулиць Носівки