Відмінності між версіями «Закалюжний Євгеній Григорович»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Однофамільці|Закалюжний}} | {{Однофамільці|Закалюжний}} | ||
+ | [[Файл:Євген Закалюжний.jpg|міні|Євген Закалюжний]] | ||
+ | |||
'''Євген Григорович Закалюжний''' (народився ? у Володьковій Дівиці — помер [[14 травня]] [[2022]]) — військовик, сержант, нагороджений орденом «За мужність». | '''Євген Григорович Закалюжний''' (народився ? у Володьковій Дівиці — помер [[14 травня]] [[2022]]) — військовик, сержант, нагороджений орденом «За мужність». | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
− | Стати військовим була його мрія дитинства, тому після закінчення школи, він вступав до Одеського інституту сухопутних військ. З першої спроби це не вдалося, а ставши солдатом строкової служби, ще більше впевнився, що військова справа | + | Стати військовим була його мрія дитинства, тому після закінчення школи, він вступав до Одеського інституту сухопутних військ. З першої спроби це не вдалося, а ставши солдатом строкової служби, ще більше впевнився, що військова справа — це його. Згодом став курсантом цього вишу. Спробувавши себе у службі в десантних військах, він записався добровольцем у миротворчий батальйон в Югославію. |
− | Коли у 2014 році | + | Коли у 2014 році Росія розпочала вторгнення в Україну, він знову пішов добровольцем, став на захист рідної країни, обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність». |
Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкове поранення, несумісне з життям.<ref>{{Cite web | url = https://cntime.cn.ua/na-shodi-zaginuli-troye-bijciv-iz-nosivskoyi-groma-article/ | title = На Сході загинули троє бійців із Носівської громади | publisher = Час Чернігівський | author = | date = 2022-05-27 | access-date = | language = }}</ref> | Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкове поранення, несумісне з життям.<ref>{{Cite web | url = https://cntime.cn.ua/na-shodi-zaginuli-troye-bijciv-iz-nosivskoyi-groma-article/ | title = На Сході загинули троє бійців із Носівської громади | publisher = Час Чернігівський | author = | date = 2022-05-27 | access-date = | language = }}</ref> |
Версія за 13:25, 28 травня 2022
Євген Григорович Закалюжний (народився ? у Володьковій Дівиці — помер 14 травня 2022) — військовик, сержант, нагороджений орденом «За мужність».
Життєпис
Стати військовим була його мрія дитинства, тому після закінчення школи, він вступав до Одеського інституту сухопутних військ. З першої спроби це не вдалося, а ставши солдатом строкової служби, ще більше впевнився, що військова справа — це його. Згодом став курсантом цього вишу. Спробувавши себе у службі в десантних військах, він записався добровольцем у миротворчий батальйон в Югославію.
Коли у 2014 році Росія розпочала вторгнення в Україну, він знову пішов добровольцем, став на захист рідної країни, обороняв Донецький аеропорт, мав серйозне поранення, нагороджений орденом «За мужність».
Після лікування та реабілітації, у 2015 році — демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Євгеній — знову добровольцем пішов боронити рідну землю. 14 травня 2022 року у важких боях на Луганщині біля міста Попасна сержант Закалюжний отримав осколкове поранення, несумісне з життям.[1]
Примітки
- ↑ На Сході загинули троє бійців із Носівської громади, Час Чернігівський, 2022-05-27