Носівська восьмирічна школа № 5

Носівська восьмирічна школа № 5

«Носівська восьмирічна школа № 5» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.

Школо моя, школо, рідная колиско,
Із якої всі ми вийшли у життя.
З вдячністю тобі ми кланяємся низько
Наші тобі щирі й ніжні почуття.

Носівська восьмирічна школа №5 з'явилася, за деякими джерелами, у 1921 році, а за іншими – у 1927 році, коли після закінчення громадянської війни розпочалося відновлення господарства країни і виникла потреба в ліквідації неписьменності. У простій селянській хаті розпочала свою історію початкова школа. Найстаріший будинок школи так і називали – «Стецьова хата». Так як школа знаходилася в районі міста званому Мархаївкою, то за нею і закріпилася народна назва – «Мархаївська».

На початку своєї діяльності школа була початковою. Під час війни школа не працювала. Після визволення Носівки у вересні 1943 року майже одразу розпочалося навчання учнів.

Першим повоєнним директором школи був учитель історії, фронтовик Буцан Сергій Максимович, а завучем працював вчитель математики Бугайов Василь Йосипович. В той час в школі працювали такі вчителі: в початкових класах завідуючою була Кумко (Зубенко) Марфа Павлівна, а наймолодших школярів навчали Олексієнко Василь Іванович, Бойко Софія Микитівна, Пулієр Катерина Іванівна, Приступко Устина Андріївна.

В перший клас прийшло близько 60 учнів і згодом його розділили на два паралельні класи.

Потім деякий час школу очолював Пироженко Олександр Костянтинович. У 1951 році в школі з’явилося ще одне при міщення, збудоване з клубу колгоспу ім. Енгельса. Одразу знач но покращилися умови навчання учнів і праці вчителів. Школа мала вже 4 приміщення.

Андрій Трифонович Гоба очолював школу в 1955-1965 рр. і був нагороджений за свою працю орденом Леніна. Школа в цей час перетворилася з початкової у семирічну №4, а в 1962 р. стала восьмирічною і була перейменована на №5. В ній нараховувалося 340 учнів, існуючих приміщень не вистачало і тому учням молодших класів доводилося навчатися в другу зміну. Додалися ще два восьмі класи і кількість учнів у школі сягнула 370.

В цей час в школі працювали справжні майстри-вчителі: вчителі української мови і літератури Скрипець Варвара Павлівна, яка понад десять років працювала завучем школи, та Мархай Марія Семенівна; вчителі російської мови та літератури – Ткаченко Паша Григорівна та Буняк Ніна Миколаївна; вчитель англійської мови – Мариняко Роза Іванівна, вчителі математики – Шаулко Галина Олексіївна, Довгаль Михайло Павлович, вчитель географії в 1950-1976 рр. – Данилко Віра Семенівна, вчитель фізики – Шаулко Галина Антонівна, котра пізніше працювала завучем школи, вчитель трудового навчання – Штиволока Іван Олексійович, вчитель фізичної культури – Мархай Федір Степанович. Петрівська Ніна Василівна, Діденко Ніна Василівна, Чорненька Варвара Єгорівна, Ляшенко Євдокія Василівна, Скрипець Паша Сергіївна.

Колгосп ім. Енгельса в 1963-64 рр. допоміг збудувати дві великі класні кімнати, які можна було використовувати для різноманітних шкільних свят, вечорів, зборів. На цьому будівництві працювали і батьки учнів. В цей час у школі навчалося найбільше учнів за всю її історію – 460 школярів.

Школа жила повноцінним, насиченим життям: учні навчалися, працювали в колгоспі ім. Енгельса, допомагаючи дорослим, із великим задоволенням та зацікавленістю займалися в різних гуртках. Так близько сотні школярів займалися в гуртках художньої самодіяльності, які вела вчителька російської літератури Буняк Ніна Миколаївна.

В школі з’являлися нові, кваліфіковані вчителі: Буглак Ольга Михайлівна, завучем працювала вчителька англійської мови Білобловська Олександра Пилипівна, вчителька біології Рябуха Ольга Михайлівна, вчителі Литвиненко Ольга Федорівна, Ігнатенко Валентина Юхимівна, вчителька історії Кульбеда Людмила Степанівна, вчителька математики Білоусова Наталія Іванівна, вчителі української мови та літератури Проскурня Раїса Іванівна та Мольченко Наталія Іванівна, вчителі початкових класів Приходько Ніна Григорівна, Хоменко Любов Вікторівна, Шафрай Світлана Миколаївна, вчитель фізкультури Розум Валентин Васильович, вожата Данилко Наталія Антонівна. Частина з них була колишніми вихованцями школи.

Наприкінці 1960-х років дорога, що вела до центра міста із сіл Лукашівка та Підгайне отримала тверде покриття, внаслідок чого значна частина учнів, що навчалися в школі №5, розпочали переходити на навчання до Носівської середньої школи №1. Так один із паралельних восьмих класів середньої школи (понад 20 учнів) цілком складався із школярів Лукашівки та Підгайного. З того часу кількість учнів у школі почала скорочуватися.

У 1965-1968 рр. директором школи працював Максюта Іван Петрович.

З 1968 по 1972 рік – Хлопчур Григорій Андрійович, історик за фахом. (У зв'язку із його хворобою обов’язки директора школи на протязі року виконувала завуч Шаулко Галина Антонівна).

З 1973 по 1975 рік – Руденко Олексій Іванович.

З 1976 по 1978 рік – Рудой Петро Дмитрович, вчитель української мови та літератури. (Через хворобу батьків був змушений виїхати до с. Держанівки, де 11 років працював вчителем, пізніше – вчителював у Носівській восьмирічній школі №7).

З 1978 по 1981 рік – Георгій Георгійович Рогоза, вчитель російської мови та літератури. (Потім працював інспектором районного відділу освіти).

З 1981 по 1997 рік директором була Коровай Ніна Яківна, вчителька української мови та літератури.

З 1997 по 2000 рік – Шелест Валентина Іванівна, вчителька біології.

Останнім директором школи, який очолював її з 2000 року і до закриття школи у 2003 році був Сітько Олександр Іванович.

У 2003 році рішенням районної держадміністрації школу №5 було ліквідовано. Учні, вчителі, батьки, на жаль, так і не дочекалися багаторазово обіцяного завершення довгобуду нового приміщення школи, розпочатого ще при існуванні Радянського Союзу. Учні та вчителі перейшли до носівських шкіл №1 та №4.

За матеріалами шкільного альбому історії школи