Відмінності між версіями «Сорокаліт Олександра Іванівна»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Олександра Іванівна Сорокаліт вдячна за порятунок молодій дівчині, Саші Гриценко (теж врятувалась), що бігла вулицею Слободи і всіх попереджала про небезпеку(сюди ще есесівці не дійшли, а в центрі вона чула постріли й крики), своїй мамі, яка схватила доньку і помчала далеко в глинище (навздогін їм уже неслись автоматні черги), бабусі з Нової Греблі, що вночі прихистила їх, мокрих, замерзлих, голодних. Доля зберегла на фронті життя її батька і подарувала хорошого чоловіка — відомого на Чернігівщині журналіста, поховавши якого, повернулась в батьківську хату. | Олександра Іванівна Сорокаліт вдячна за порятунок молодій дівчині, Саші Гриценко (теж врятувалась), що бігла вулицею Слободи і всіх попереджала про небезпеку(сюди ще есесівці не дійшли, а в центрі вона чула постріли й крики), своїй мамі, яка схватила доньку і помчала далеко в глинище (навздогін їм уже неслись автоматні черги), бабусі з Нової Греблі, що вночі прихистила їх, мокрих, замерзлих, голодних. Доля зберегла на фронті життя її батька і подарувала хорошого чоловіка — відомого на Чернігівщині журналіста, поховавши якого, повернулась в батьківську хату. | ||
| − | [[ | + | [[Категорія:Свідки Козарської трагедії 1943 року]] |
[[Категорія:Люди С]] | [[Категорія:Люди С]] | ||
Версія за 11:05, 3 березня 2021
Олександра Іванівна Сорокаліт — мешканка села Козари, яка пережила трагедію 1943 року. На той час їй було 8 чи 9.
В Козарах їх залишилось лише двоє
- Фрагмент публікації Людмила Корженко: Дві долі, Енциклопедія Носівщини, 2 березня 2021
Олександра Іванівна Сорокаліт вдячна за порятунок молодій дівчині, Саші Гриценко (теж врятувалась), що бігла вулицею Слободи і всіх попереджала про небезпеку(сюди ще есесівці не дійшли, а в центрі вона чула постріли й крики), своїй мамі, яка схватила доньку і помчала далеко в глинище (навздогін їм уже неслись автоматні черги), бабусі з Нової Греблі, що вночі прихистила їх, мокрих, замерзлих, голодних. Доля зберегла на фронті життя її батька і подарувала хорошого чоловіка — відомого на Чернігівщині журналіста, поховавши якого, повернулась в батьківську хату.
