Киричок Григорій Анатолійович

Киричок Григорій Анатолійович (? — ?) — кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Родина

Батько: Киричок Анатолій Олексійович, працював на залізниці.

Мама: Киричок (дівоче Пасюта) Євгенія Степанівна, працювала на залізниці.

Дружина: Киричок Тамара Василівна, директор Носівської ЗОШ І-ІІІ ст №4.

Учитель, що навчає прекрасному…

Джерело: Алла Трухан: Учитель, що навчає прекрасному…, Газета «Альма матер», НДУ ім. Миколи Шоголя, 2008

Професія вчителя – важка і відповідальна, вчитель, як і лікар, не може припускатися помилок, бо в його руках – душі учнів. Учитель – це художник, що малює прекрасне на полотні учнівських думок, сіє в їхніх душах розумне, добре, вічне. Усе життя ми пам’ятаємо своїх наставників, а вони – живуть у своїх учнях. Учитель – це горде, славне звання!

«Серце віддаю дітям» – ці слова Сухомлинського стали життєвим кредом доцента кафедри зарубіжної літератури Григорія Анатолійовича Киричка – талановитого педагога, мудрого наставника і просто хорошої людини. Уже багато років Григорій Анатолійович працює на освітянській ниві, «віддає своє серце» студентам Ніжинського державного університету, прищеплює любов до літератури, навчає прекрасному.

Народився Г.А.Киричок у мальовничому селі Рудьківка на Бобровиччині. Зростав серед чарівної природи: ліс, річка, поле справили на хлопчика неабияке враження, тому і зараз, згадуючи місце, де народився і зростав, відбуває запах трави, ніжній дотик прохолодної вранішньої роси.

Як і всі діти, пішов до школи. Навчався старанно, кохався у рідному слові, багато читав. Уже у 5 класі вперше спробував себе у ролі вчителя, коли вчителька довірила провести урок математики. З того часу не сумнівався – обов’язково стане вчителем.

Говорять, що дитячі мрії дуже сильні, отже, обов’язково стають реальністю. Тому не дивно, що після закінчення школи юнак став студентом філологічного факультету Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. Щодо вибору факультету не могло бути й мови: з раннього дитинства був оточений казками, виховувався на творах літератури, а книга і любов до слова – невіддільні. Ніжин обрав тому, що було близько їздити додому, але тоді ще не знав, що стане Ніжин для нього рідною домівкою, що саме тут він зустріне дружину, створить сім’ю.

Студентські роки найкращі, але швидкоплинні. Не встиг оглянутися – закінчилося навчання у вузі, але Григорій Анатолієвич так і залишився серед студентських лав вже як викладач.

Нині Г.А.Киричок – шанована у Ніжині людина. Його поважають колеги, люблять студенти. Найбільше у своїй професії Григорій Анатолійович цінує ситуацію діалогізму бо за його словами, прекрасно, коли тебе рзуміють, йдуть на діалог. У професії педагога – це головне. Та й життя, вважає Григорій Анатолійович, – це пошуки діалогу зі світом, з людьми, з самим собою.

Я дуже рада, що маю такого наставника як Григорія Анатолійович. Якось, під час нашої розмови він процитував слова Тютчева:

«Нам не дано предугадать,
Чем серце наше отзовется».

Мені хочеться запевнити, що те, чому навчає нас Григорій Анатолійович, ми обов’язково запам’ятаємо і понесемо у життя, що серце наше буде відкликатися лише на добрі справи.

Алла Трухан,
випускниця центру суміжних професій спеціальності «журналістика»