Муха Софія Дмитрівна

Софія Муха

Софія Дмитрівна Муха (дівоче Онищенко, 1906 — ?) — матір Ганни Розум (до заміжжя Мухи, 1924—2018), фармацевта, завідувачки аптеки при лікарні Носівського цукрозаводу.

Родина

Мама — Тетяна, сестра — Роза.

Старша донька — Євдокія. Онуки:

• Людмила Кулініч (? — ?, проживала в Носівці)
• Валентина (1948 — початок 2020-х) — закінчила Шахтарське медучилище, працювала медсестрою. Виїхала з чоловіком в м. Клин, народила двох синів, померла під час епідемії від ковіду.

Середня донька — Розум Ганна Андріївна (до заміжжя Муха, 1924—2018), фармацевт, завідувач аптеки при лікарні цукрозаводу. Молодший лейтенант медичної служби запасу, учасник Другої світової війни, нагороджена медалями та відзнаками. Зять Розум Микола Олександрович (1926—1977). В них народилися:

• онука Валентина (1949—2022).
  • праонук Соломаха Олександр Миколайович (1973)
• онук Олександр (1952).

Молодша донька Марія. У кінці 1940-х взяла шлюб з Миколою Усом, жителем с. Ярмолинці. Сім'я виїхала на Донбас,все життя проживали в місті Шахтарську, де Микола Ус працював до самої пенсії у воєнізованій гірничодопоміжній організації. Обох вже немає серед живих. У їхньому шлюбі шлюбі народилось двоє доньок:

• Світлана (нар. 1950) — отримала вищу освіту фармацевта у Харкові, вийшла заміж і виїхала в Росію до м. Клин.
• Раїса (1951 — початок 2020-х) — померла під час епідемії від ковіду в м. Шахтарськ, де все життя пропрацювала медсестрою у районній лікарні.

Андрій і Софія Мухи були надзвичайно унікальними людьми

Джерело: Спогади онука, Олександра Розума, спеціально для Енциклопедії Носівщини, 3 липня 2026.

Її рідне село Ярмолинці за 12 кілометрів від Ромнів на Сумщині (колишній Полтавщині). Дівоче прізвище — Онищенко, а Муха — це по чоловіку. Про батька бабці Софії нічого не знаю (навіть у метриці у графі про батька стоїть прочерк).

Маму Софії, мою прабабцю Тетяну пам'ятаю добре. Вона проживала з другою донькою Розою у селі Бацмани за 12 кілометрів від Ярмолинець. Попри свій солідний вік (десь під 90) зі всією родиною приходила у Ярмолинці на храм весняного Миколая. З Ярмолинців у Бацмани також рідня долала цю відстань вже на храм на Трійцю. В той чес це було звичним явищем. Святкували всіма селами, на храм приїздив увесь рід. Це було святе. Баба Соня ніколи не розказувала про свою рідню. Там були якісь таємниці.

Доньок Тетяни звали Софія і Роза що нетипово для сіл Полтавщини того часу. У Рози чоловік мав ім'я МАРКО Ткаченко, під час німецької окупації мав зв'язок з партизанським рухом, переховувався на хуторі Олава біля Ярмолинець, за доносом був заарештований місцевою поліцією, босоніж зимою його доправили до гестапо в Ромни. Після катувань, був розстріляний. Що цікаво, всі його речі і закривавлену одежу після страти повернули дружині Розі. Син Рози Володимир Ткаченко вже життя служив у армії, полковник. Помер у Сумах. Прабабця Тетяна все життя прожила з Розою у Бацманах. Мали досить пристойний на той час будинок під бляхою. Якусь живність. Працювали у колгоспі. Не бідували. Я малим зі всією ріднею теж долав пішки дорогу на троїцкий храм у це село.

Софія Дмитрівна до 1970-х років проживала у Ярмолинцях зі своєю старшою донькою Євдокією, яка працювала в сільській бібліотеці, добре грала на баяні, керувала художньою самодіяльністю і була шанованою активісткою села. На жаль, не долживши до 50 років померла від раку. Баба Соня вивела в люди двох Євдохиних дочок — Людмилу і Валентину. Людмила, Кулініч по чоловіку, проживала також у Носівці… Мій батько, коли забрав до себе в Носівку Софію Дмитрівну, за її бажанням підшукав обійстя для Людмили, в яке вона з дітьми і чоловіком переїхала з Сумщини. Зараз і Людмили (Люсі) і Валі немає черед живих. Ось так коротко. Ще раз акцентую увагу на те, що Андрій і Софія Мухи були надзвичайно унікальними людьми свого часу у селі.

Похована Софія Дмитрівна в Носівці на кладовищі по вулиці Пилипа Орлика.