Відмінності між версіями «Сірик Варвара Федорівна»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Анастасія Коробкіна (Ред))
 
(Не показано 8 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Варвара Сірик.jpg|міні|Варвара Сірик]]
 
[[Файл:Варвара Сірик.jpg|міні|Варвара Сірик]]
  
'''Сірик Варвара Федорівна''' (народилася 20 вересня 1923 — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури  [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанської школи]].  
+
'''Сірик Варвара Федорівна''' (народилася 20 вересня 1923 в селі Володькова Дівиця — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури  [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанської школи]].  
  
== Біографія ==
+
== Життєпис ==
Народилася у 1923 році в селі Володькова Дівиця. Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — Микола Олександрович Сірик.
+
Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — [[Сірик Микола Олександрович|Миколою Сіриком]].
  
Після початку Друга світова війна її чоловіка було призвано до війська, а вона вступила до Ніжинський педагогічний інститут, де навчалася на факультеті української філології та літератури та закінчила його з відзнакою.
+
2 вересня 1941 її чоловік був мобілізований до війська, а вона вступила до Ніжинського педагогічного інституту, де навчалася на факультеті української філології та літератури. Закінчила його з відзнакою. Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.
  
Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.
+
У 1947 році одружилися. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені на захід України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.
 
 
У 1947 році подружжя одружилося. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені до Західної України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.
 
  
 
Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.
 
Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.
Рядок 16: Рядок 14:
 
У 1959 році в родині народився син Олександр.
 
У 1959 році в родині народився син Олександр.
  
=== Родина ===
+
== Родина ==
 
Чоловік — [[Сірик Микола Олександрович|Микола Олександрович Сірик]] (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.
 
Чоловік — [[Сірик Микола Олександрович|Микола Олександрович Сірик]] (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.
  
Рядок 23: Рядок 21:
 
* Валентина (нар. 1949)
 
* Валентина (нар. 1949)
 
* Світлана (нар. 1950)
 
* Світлана (нар. 1950)
* Олександр (нар. 1959)
+
* [[Сірик Олександр Миколайович|Олександр]] (нар. 1959)
 
 
----
 
 
 
== 📚 Джерела ==
 
 
 
# [[Сірик Микола Олександрович]] — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
 
# Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.
 
  
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==
Рядок 40: Рядок 31:
 
[[Файл:Вчителі Червонопартизанської школи.jpg]]
 
[[Файл:Вчителі Червонопартизанської школи.jpg]]
 
:''Вчителі Червонопартизанської школи, ~1954. Фото надала Лілія Сопотницька''
 
:''Вчителі Червонопартизанської школи, ~1954. Фото надала Лілія Сопотницька''
 +
 +
== Джерела ==
 +
 +
# [[Сірик Микола Олександрович]] — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
 +
# Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.
 +
 +
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
 +
[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Володьководівицької школи]]

Поточна версія на 19:18, 30 березня 2026

Варвара Сірик

Сірик Варвара Федорівна (народилася 20 вересня 1923 в селі Володькова Дівиця — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури Червонопартизанської школи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — Миколою Сіриком.

2 вересня 1941 її чоловік був мобілізований до війська, а вона вступила до Ніжинського педагогічного інституту, де навчалася на факультеті української філології та літератури. Закінчила його з відзнакою. Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.

У 1947 році одружилися. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені на захід України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.

Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.

У 1959 році в родині народився син Олександр.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Микола Олександрович Сірик (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.

Діти:

  • Валентина (нар. 1949)
  • Світлана (нар. 1950)
  • Олександр (нар. 1959)

Галерея[ред. | ред. код]

Вчителі Червонопартизанської школи.jpg

Вчителі Червонопартизанської школи, ~1954. Фото надала Лілія Сопотницька

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Сірик Микола Олександрович — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
  2. Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.