Відмінності між версіями «Сулацька ЗОШ I-II ступенів»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
uk>Perohanych
 
 
(Не показано 6 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Сулацька загальноосвітня школа]]
+
'''Сулацька ЗОШ I-II ступенів''' (Червонопартизанська неповна середня школа № 4)
 +
:''«Сулацька ЗОШ I-II ступенів» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.''
 +
В дореволюційний період на території нашого маленького села школи не було. Взагалі освіта для сільських дітей була малодоступною і лише окремі учні здобували початкову освіту. Лише деякі діти з Сулака ходили до школи в сусіднє село Володькову Дівицю, що знаходилося за сім кілометрів. На початок 1900 року в селі було лише 40 чоловік, що вміли розписатися.
 +
 
 +
Після революції 1917 року вчителі розпочали навчати дітей, що бажали навчитися читати та писати. Заняття проводилися в хатах селян. Першою сільською вчителькою була Сірик Ніна Іванівна, яка навчила грамоти не одне покоління сулачан.
 +
 
 +
Після запровадження НЕПу в центрі села, біля сучасного приміщення крамниці, почали будувати школу. Вона мала вигляд звичайної селянської хати на дві кімнати. В одній кімнаті був клас, а інша – була для вчителів. Школа була чотирирічною – вона мала два класи-комплекти, навчання проводилося в дві зміни. В школі навчалося близько 60 учнів. Вчителювали в школі Сірик Ніна Іванівна та Мархай Михайло Сергійович.
 +
 
 +
Приміщення школи було замалим для сільської дітвори і місцева влада прийняла рішення про будівництво нового шкільного приміщення. Його розпочали будувати, але Друга світова війна змінила плани та життя. Будівництво було припинено і навчання в школі під час війни не проводилося.
 +
 
 +
Учні школи були зв'язковими партизанського загону «[[За Батьківщину]]». Штаб загону знаходився в лісі поблизу Сулака. Серед відомих партизанських зв'язкових були Антон Семенець, Степан та Микола Якименки, Вася Боровик. Вчителька Сірик Ніна Іванівна також виконувала завдання партизанського загону і за виявлені мужність та героїзм була нагороджена медаллю «За відвагу».
 +
 
 +
[[27 березня]] [[1943]] року німецькі окупанти спалили село Сулак та навколишні хутори. У вогні згоріли і сільська школа і приміщення нової, ще недобудованої школи.
 +
 
 +
[[Соломаха Олексій Степанович|Олексій Степанович Соломаха]], інвалід Великої Вітчизняної, після демобілізації повернувся до рідного села Червоні Партизани. В 1947 році був призначений завідуючим ще не існуючої школи в Сулаку, яку організував у вцілілих селянських хатах села. Та в наступному році, коли він звернувся до районного керівництва з проханням про будівництво нового приміщення для школи, йому запропонували працювати вчителем в Козарах, де Олексію Степановичу також довелося розпочинати свою роботу з організації школи в спаленому німецькими окупантами селі.
 +
 
 +
Після закінчення війни місцева влада за значної допомоги селян побудувала нову Сулацьку школу. Окремі приміщення тієї школи збереглися до сьогодні.
 +
 
 +
Нова школа мала дві класні кімнати та учительську. Працювали в школі вчителі – [[Сірик Ніна Іванівна]] та [[Бицький Василь Євгенович]] з Червоних Партизан. Вони навчали два класи-комплекти, приблизно 50 учнів.
 +
 
 +
В 1953 році на місце Бицького Василя Євгеновича була прийнята [[Демчук Надія Дмитрівна]], яка одночасно обіймала посаду завідуючої початковою школою.
 +
 
 +
Приділялася велика увага впорядкуванню шкільного подвір'я. Біля школи був посаджений сад. Саджанці яблунь та вишень для нього надала Носівська дослідна станція. Сад обсадили каштанами. Велику допомогу у цій справі надав садівник-агроном – батько Надії Дмитрівни Демчук.
 +
 
 +
Наступного року було закладено сад з правого боку шкільного подвір'я, який милує око і радує плодами нинішнє покоління школярів.
 +
 
 +
В 1957 році в Сулацьку школу був призначений новий завідуючий – [[Супрун Григорій Сергійович]]. Класи були розкомплектовані. В кожному класі навчалося по 30-33 учні. Працювали вчителями: [[Супрун Григорій Сергійович]] (завідуючий), [[Сірик Ніна Іванівна]], [[Демчук Надія Дмитрівна]], [[Нестеренко Тетяна Харитонівна]].
 +
 
 +
В 1958-1959 навчальному році в Сулаку відкрилася восьмирічна школа. Першим її директором став [[Бойко Юхим Ульянович,]] завідуючою навчальною частиною – [[Мартиненко Ніна Романівна]]. [[Білик Любов Лазарівна]] викладала українську мову та літературу, [[Кратко Галина Олексіївна]] навчала німецької мови, [[Супрун Григорій Сергійович]] навчав біології, [[Валітов Микола Федорович]] працював вчителем трудового навчання, [[Охрімець Микола Омелянович]] – вчителем фізкультури.
 +
 
 +
В цей період на шкільному подвір'ї, обабіч від центральної (першої) будови були зведені ще два шкільні приміщення та деякі допоміжні споруди.
 +
 
 +
Перший випуск восьмирічної школи налічував 25 учнів. Дві випускниці школи – [[Циганок Марія Петрівна]] та [[Віротченко Ольга Миколаївна]] були нагороджені Похвальними листами.
 +
 
 +
Наступного навчального року (1959-1960 н.р.) випускниці школи [[Баришенко Ольга Степанівна]] та [[Парасюк Ганна Миколаївна]] були нагороджені Похвальними листами.
 +
 
 +
В 1972 році директором школи став [[Мінько Іван Миколайович]]. Відповідно до розпорядження уряду постала проблема дитячого харчування і було збудовано приміщення їдальні та льох. Після тривалої хвороби Мінько І. М. помирає, а директором школи призначається вчитель-філолог Трейтяк Григорій Миколайович (1979 рік).
 +
 
 +
В 1986 році на посаду директора був призначений [[Боліцок Михайло Степанович]]. В цей час розпочалося будівництво нового приміщення школи. І вже незабаром учні розпочали 1988-1989 навчальний рік в новому приміщенні, яке для них побудував місцевий колгосп ім. Куйбишева. Ця подія стала святом для всіх жителів села.
 +
 
 +
Школа гостинно відчинила свої двері для дітей Сулака та сусіднього хутора Коробчиного. На відкритті школи були присутні Єфіменко Микола Сергійович – секретар Носівського райкому КПУ, [[Ілляш Григорій Якович]] – голова колгоспу ім.Куйбишева, [[Руденко Олексій Іванович]] – голова районної профспілки працівників освіти, кореспонденти обласного радіо, інші гості.
 +
 
 +
Після введення в дію новобудови старі приміщення використовувалися як їдальня, шкільна майстерня, спортивний зал. Школа була повністю оснащена новими меблями, верстатами, спортивним інвентарем, електроплитами, холодильниками, технічними засобами навчання, наочністю.
 +
 
 +
Педагогічний колектив поповнився досвідченими та молодими педагогами, частина з яких працює і до цього часу. Це: [[Боліцок Тетяна Андріївна]] – заступник директора з навчально-виховної роботи, [[Солонікова Галина Михайлівна]] – вчитель німецької мови, [[Ткаченко Лідія Миколаївна]] – нині на пенсії, [[Костюченко Людмила Федорівна]] – педагог-організатор, [[Опанасенко Людмила Федорівна]] – вчитель математики, [[Лисак Світлана Григорівна]] – вчитель української мови та літератури, [[Якименко Людмила Миколаївна]] – вчитель початкових класів.
 +
 
 +
Протягом останнього десятиріччя (з моменту введення в експлуатацію) школа стала справжнім осередком культури для молоді та всієї громадськості села (адже в селі, на жаль немає ні клубу, ні Будинку культури). Силами учнів та педагогів систематично проводяться культмасові та інші виховні заходи.
 +
 
 +
Школа пишається багатьма своїми випускниками – тепер вже батьками, дідусями та бабусями нинішніх учнів, їх славними трудовими звитягами, самовідданою боротьбою проти окупантів у роки війни.
 +
 
 +
Солонікова Г.М., Костюченко Л.Ф. – вчителі школи. 1998 рік
 +
 
 +
В 2015-2016 н.р. в школі навчалося понад 50 учнів, а в 2017-2018 навчальному році – 46 школярів. Та в перспективі очікується зростання кількості учнів.
 +
 
 +
Вже 30 років очолює педагогічний колектив [[Боліцок Михайло Степанович]], вчитель фізики за фахом. [[Боліцок Тетяна Андріївна]] викладала уроки математики, [[Черненко Вікторія Олегівна]] викладає українську мову та літературу, [[Костюченко Людмила Федорівна]] – російську мову та світову літературу, [[Дворська Лідія Іванівна]] читає уроки хімії та біології, [[Ілляш Олег Григорович]] веде уроки географії, трудового навчання та фізичної культури, [[Коваленко Наталія Іванівна]] викладає англійську мову, [[Якименко Валентина Михайлівна]] кілька років викладала уроки історії та правознавства, а нині її змінила [[Люленко Валентина Василівна]], [[Горова Юлія Миколаївна]] веде уроки інформатики. Вчителями початкових класів працюють [[Віротченко Наталія Миколаївна]], [[Стогній Тамара Миколаївна]], [[Моленко Валентина Василівна]], [[Сірик Ольга Віталіївна]].
 +
 
 +
==Див. також==
 +
* [[Сулацька гімназія]]
 +
 
 +
[[Категорія:З історії освіти Носівщини|501]]
 +
[[Категорія:Сулацька гімназія]]

Поточна версія на 15:07, 19 серпня 2025

Сулацька ЗОШ I-II ступенів (Червонопартизанська неповна середня школа № 4)

«Сулацька ЗОШ I-II ступенів» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.

В дореволюційний період на території нашого маленького села школи не було. Взагалі освіта для сільських дітей була малодоступною і лише окремі учні здобували початкову освіту. Лише деякі діти з Сулака ходили до школи в сусіднє село Володькову Дівицю, що знаходилося за сім кілометрів. На початок 1900 року в селі було лише 40 чоловік, що вміли розписатися.

Після революції 1917 року вчителі розпочали навчати дітей, що бажали навчитися читати та писати. Заняття проводилися в хатах селян. Першою сільською вчителькою була Сірик Ніна Іванівна, яка навчила грамоти не одне покоління сулачан.

Після запровадження НЕПу в центрі села, біля сучасного приміщення крамниці, почали будувати школу. Вона мала вигляд звичайної селянської хати на дві кімнати. В одній кімнаті був клас, а інша – була для вчителів. Школа була чотирирічною – вона мала два класи-комплекти, навчання проводилося в дві зміни. В школі навчалося близько 60 учнів. Вчителювали в школі Сірик Ніна Іванівна та Мархай Михайло Сергійович.

Приміщення школи було замалим для сільської дітвори і місцева влада прийняла рішення про будівництво нового шкільного приміщення. Його розпочали будувати, але Друга світова війна змінила плани та життя. Будівництво було припинено і навчання в школі під час війни не проводилося.

Учні школи були зв'язковими партизанського загону «За Батьківщину». Штаб загону знаходився в лісі поблизу Сулака. Серед відомих партизанських зв'язкових були Антон Семенець, Степан та Микола Якименки, Вася Боровик. Вчителька Сірик Ніна Іванівна також виконувала завдання партизанського загону і за виявлені мужність та героїзм була нагороджена медаллю «За відвагу».

27 березня 1943 року німецькі окупанти спалили село Сулак та навколишні хутори. У вогні згоріли і сільська школа і приміщення нової, ще недобудованої школи.

Олексій Степанович Соломаха, інвалід Великої Вітчизняної, після демобілізації повернувся до рідного села Червоні Партизани. В 1947 році був призначений завідуючим ще не існуючої школи в Сулаку, яку організував у вцілілих селянських хатах села. Та в наступному році, коли він звернувся до районного керівництва з проханням про будівництво нового приміщення для школи, йому запропонували працювати вчителем в Козарах, де Олексію Степановичу також довелося розпочинати свою роботу з організації школи в спаленому німецькими окупантами селі.

Після закінчення війни місцева влада за значної допомоги селян побудувала нову Сулацьку школу. Окремі приміщення тієї школи збереглися до сьогодні.

Нова школа мала дві класні кімнати та учительську. Працювали в школі вчителі – Сірик Ніна Іванівна та Бицький Василь Євгенович з Червоних Партизан. Вони навчали два класи-комплекти, приблизно 50 учнів.

В 1953 році на місце Бицького Василя Євгеновича була прийнята Демчук Надія Дмитрівна, яка одночасно обіймала посаду завідуючої початковою школою.

Приділялася велика увага впорядкуванню шкільного подвір'я. Біля школи був посаджений сад. Саджанці яблунь та вишень для нього надала Носівська дослідна станція. Сад обсадили каштанами. Велику допомогу у цій справі надав садівник-агроном – батько Надії Дмитрівни Демчук.

Наступного року було закладено сад з правого боку шкільного подвір'я, який милує око і радує плодами нинішнє покоління школярів.

В 1957 році в Сулацьку школу був призначений новий завідуючий – Супрун Григорій Сергійович. Класи були розкомплектовані. В кожному класі навчалося по 30-33 учні. Працювали вчителями: Супрун Григорій Сергійович (завідуючий), Сірик Ніна Іванівна, Демчук Надія Дмитрівна, Нестеренко Тетяна Харитонівна.

В 1958-1959 навчальному році в Сулаку відкрилася восьмирічна школа. Першим її директором став Бойко Юхим Ульянович, завідуючою навчальною частиною – Мартиненко Ніна Романівна. Білик Любов Лазарівна викладала українську мову та літературу, Кратко Галина Олексіївна навчала німецької мови, Супрун Григорій Сергійович навчав біології, Валітов Микола Федорович працював вчителем трудового навчання, Охрімець Микола Омелянович – вчителем фізкультури.

В цей період на шкільному подвір'ї, обабіч від центральної (першої) будови були зведені ще два шкільні приміщення та деякі допоміжні споруди.

Перший випуск восьмирічної школи налічував 25 учнів. Дві випускниці школи – Циганок Марія Петрівна та Віротченко Ольга Миколаївна були нагороджені Похвальними листами.

Наступного навчального року (1959-1960 н.р.) випускниці школи Баришенко Ольга Степанівна та Парасюк Ганна Миколаївна були нагороджені Похвальними листами.

В 1972 році директором школи став Мінько Іван Миколайович. Відповідно до розпорядження уряду постала проблема дитячого харчування і було збудовано приміщення їдальні та льох. Після тривалої хвороби Мінько І. М. помирає, а директором школи призначається вчитель-філолог Трейтяк Григорій Миколайович (1979 рік).

В 1986 році на посаду директора був призначений Боліцок Михайло Степанович. В цей час розпочалося будівництво нового приміщення школи. І вже незабаром учні розпочали 1988-1989 навчальний рік в новому приміщенні, яке для них побудував місцевий колгосп ім. Куйбишева. Ця подія стала святом для всіх жителів села.

Школа гостинно відчинила свої двері для дітей Сулака та сусіднього хутора Коробчиного. На відкритті школи були присутні Єфіменко Микола Сергійович – секретар Носівського райкому КПУ, Ілляш Григорій Якович – голова колгоспу ім.Куйбишева, Руденко Олексій Іванович – голова районної профспілки працівників освіти, кореспонденти обласного радіо, інші гості.

Після введення в дію новобудови старі приміщення використовувалися як їдальня, шкільна майстерня, спортивний зал. Школа була повністю оснащена новими меблями, верстатами, спортивним інвентарем, електроплитами, холодильниками, технічними засобами навчання, наочністю.

Педагогічний колектив поповнився досвідченими та молодими педагогами, частина з яких працює і до цього часу. Це: Боліцок Тетяна Андріївна – заступник директора з навчально-виховної роботи, Солонікова Галина Михайлівна – вчитель німецької мови, Ткаченко Лідія Миколаївна – нині на пенсії, Костюченко Людмила Федорівна – педагог-організатор, Опанасенко Людмила Федорівна – вчитель математики, Лисак Світлана Григорівна – вчитель української мови та літератури, Якименко Людмила Миколаївна – вчитель початкових класів.

Протягом останнього десятиріччя (з моменту введення в експлуатацію) школа стала справжнім осередком культури для молоді та всієї громадськості села (адже в селі, на жаль немає ні клубу, ні Будинку культури). Силами учнів та педагогів систематично проводяться культмасові та інші виховні заходи.

Школа пишається багатьма своїми випускниками – тепер вже батьками, дідусями та бабусями нинішніх учнів, їх славними трудовими звитягами, самовідданою боротьбою проти окупантів у роки війни.

Солонікова Г.М., Костюченко Л.Ф. – вчителі школи. 1998 рік

В 2015-2016 н.р. в школі навчалося понад 50 учнів, а в 2017-2018 навчальному році – 46 школярів. Та в перспективі очікується зростання кількості учнів.

Вже 30 років очолює педагогічний колектив Боліцок Михайло Степанович, вчитель фізики за фахом. Боліцок Тетяна Андріївна викладала уроки математики, Черненко Вікторія Олегівна викладає українську мову та літературу, Костюченко Людмила Федорівна – російську мову та світову літературу, Дворська Лідія Іванівна читає уроки хімії та біології, Ілляш Олег Григорович веде уроки географії, трудового навчання та фізичної культури, Коваленко Наталія Іванівна викладає англійську мову, Якименко Валентина Михайлівна кілька років викладала уроки історії та правознавства, а нині її змінила Люленко Валентина Василівна, Горова Юлія Миколаївна веде уроки інформатики. Вчителями початкових класів працюють Віротченко Наталія Миколаївна, Стогній Тамара Миколаївна, Моленко Валентина Василівна, Сірик Ольга Віталіївна.

Див. також[ред. | ред. код]