Мусін-Пушкін Олександр Олексійович

Олександр Олексійович Мусін-Пушкін (народився 8 березня 1855 в Санкт-Петербурзі, Російська імперія — помер 27 червня 1918) — граф, попечитель першого сільського однокласного народного училища, що відкрилося в 1868 році в Носівці, попечитель Одеської та Петербурзької учбових округ, сенатор (1913), гофмейстер.

Життєпис

Син петербурзького повітового голови дворянства, гофмаршала графа Олексія Івановича Мусіна-Пушкіна (1825—1879) від шлюбу зі статс-дамою, графинею Любов'ю Олександрівною Кушелєвою-Безбородко (1833—1913), дочкою О. Г. Кушелєва-Безбородко.

Закінчив Санкт-Петербурзьку 3-ю гімназію (1875) та історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету зі ступенем кандидата (1879).

З березня 1880 року був почесним попечителем Історико-філологічного інституту князя Безбородко у Ніжині.

З 4 березня 1882 року став помічником секретаря наукового комітету Міністерства народної освіти, потім - окружним інспектором Петербурзької учбової округи. З 1 січня 1889 року — в чині колезького радника.

У 1890—1899 роках — помічник попечителя Київського учбового округу, отримав звання камергера; з 29 листопада 1899 року — член Ради міністра народної освіти. З 1 січня 1893 року — статський радник; 1 січня 1901 отримав звання дійсного статського радника.

У період 1906—1907 років граф Мусін-Пушкін був попечителем Одеської учбової округи; у розпал революційного руху на півдні Росії він витримав атаку захоплених політикою професорів та відновив нормальний хід навчальних занять.

У 1907 році був призначений почесним опікуном Санкт-Петербурзької Опікунської ради відомства установ імператриці Марії.

У 1908—1913 роках — попечитель Петербурзького навчального округу. У 1911 році отримав звання гофмейстера.

О. О. Мусін-Пушкін є автором ряду робіт у галузі педагогіки: «Чем должна быть наша среднеобразовательная школа» (СПб, 1902), «О необходимости национального направления нашей школы» (Петроград, 1915), «Образовательная школа в России и ее значение» (Петроград, 1915) та ін.

21 січня 1913 року призначений сенатором, присутнім у Департаменті герольдії Урядового Сенату. Був обраний почесним громадянином посаду Малої Вішери Новгородської губернії. У його володінні було три будинки у Санкт-Петербурзі, дача біля Санкт-Петербурга і понад 80 тисяч десятин землі в Ярославській, Орловській, Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях.

Помер у 1918 році в Києві, де і похований.

Родина

Рід Мусіни-Пушкіни.

Батько Мусін-Пушкін Олексій Іванович.

Мати Мусіна-Пушкіна (в дівоцтві Кушелєва-Безбородько) Любов Олександрівна.

Брат Мусін-Пушкін Володимир Олексійович (1868 — 17 квітня 1918).

Був одружений з княгинею Марією Миколаївною Долгоруковою. Їхні діти:

• Олексій (1888—1914), підпоручик, убитий в Першу світову війну .
• Микола (1892—1967), штабс-ротмістр Кавалергардського полку. Дивом уникнув розстрілу в Києві в січні 1918 року. Емігрував до США.
• Любов (1885—1946), одружена з П. В. Кочубеєм (1880—1918). Емігрувала до Бельгії.
• Марія (1887—?), одружена з князем М. С. Гагаріним
• Ірина (1895—?), одружена з Н. В. Кочубеєм

Див. також

• Мусіни-Пушкіни

Посилання

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Мусін-Пушкін_Олександр_Олексійович