Відмінності між версіями «Володьководівицька економія»
Серж (обговорення | внесок) м |
|||
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | У [[1770]] році Катерина ІІ пожалувала '''Володьководівицьку економію''' одному з елітних російських вельмож, графу Петру Румянцеву-Задунайському. | + | У [[1770]] році Катерина ІІ пожалувала '''Володьководівицьку економію''' одному з елітних російських вельмож, графу [[Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович|Петру Румянцеву-Задунайському]]. |
− | Загальна площа економії, яка належала Румянцеву становила | + | Загальна площа економії, яка належала Румянцеву становила 10 533 десятин (приблизно 11 507 Га, або 115 км2) землі. Петро Олександрович володів нею упродовж 26-ти років, а після його смерті у 1796 році її успадкував син фельдмаршала граф [[Рум'янцев Сергій Петрович|Сергій Рум'янцев]]. Сергій Петрович одружився з дочкою камергера імператорського двору князя Павла Олексійовича Голіцина, однак шлюб виявився бездітним. Коли постало питання про спадкоємців, Сергій Румянцев у 1832 році оформив дарчу грамоту на брата своєї дружини князя [[Голіцин Михайло Павлович|Михайла Павловича Голіцина]], якому і передав право власності на економію. |
− | Центром економії був маєток на Трушівці, у кінці вулиці імені Сергія Рекуна — дерев'яна копія палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, з якими сім'я | + | Центром економії був маєток на [[Трушівка|Трушівці]], у кінці [[Вулиця Сергія Рекуна|вулиці імені Сергія Рекуна]] — дерев'яна копія палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, з якими сім'я Голіциних була пов'язана родинними зв'язками. Поряд із палацом знаходився кінний завод, псарня, цегельня. |
{{Заготовка}} | {{Заготовка}} | ||
[[Категорія:Володькова Дівиця]] | [[Категорія:Володькова Дівиця]] |
Поточна версія на 10:28, 22 квітня 2025
У 1770 році Катерина ІІ пожалувала Володьководівицьку економію одному з елітних російських вельмож, графу Петру Румянцеву-Задунайському.
Загальна площа економії, яка належала Румянцеву становила 10 533 десятин (приблизно 11 507 Га, або 115 км2) землі. Петро Олександрович володів нею упродовж 26-ти років, а після його смерті у 1796 році її успадкував син фельдмаршала граф Сергій Рум'янцев. Сергій Петрович одружився з дочкою камергера імператорського двору князя Павла Олексійовича Голіцина, однак шлюб виявився бездітним. Коли постало питання про спадкоємців, Сергій Румянцев у 1832 році оформив дарчу грамоту на брата своєї дружини князя Михайла Павловича Голіцина, якому і передав право власності на економію.
Центром економії був маєток на Трушівці, у кінці вулиці імені Сергія Рекуна — дерев'яна копія палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, з якими сім'я Голіциних була пов'язана родинними зв'язками. Поряд із палацом знаходився кінний завод, псарня, цегельня.