Відмінності між версіями «Шевченко Тарас Григорович»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Шевченко Тарас Григорович''' 10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка...) |
|||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Шевченко Тарас Григорович''' | + | '''Шевченко Тарас Григорович''' (1814—1861) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв. |
| + | == Скорботний шлях == | ||
| + | : Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. ''[https://old.libkor.com.ua/php/editions_files/Chernigov_path_T.pdf Посилання]'' | ||
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом | 10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом | ||
Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в | Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в | ||
| Рядок 10: | Рядок 12: | ||
людей. | людей. | ||
| + | == Посилання == | ||
| + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/Шевченко_Тарас_Григорович | ||
[[Категорія:Люди Ш]] | [[Категорія:Люди Ш]] | ||
| + | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
Поточна версія на 20:58, 26 жовтня 2024
Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв.
Скорботний шлях[ред. | ред. код]
- Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. Посилання
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав через Атюшу – Батурин – Доч – Шаповалівку – Борзну – Оленівку – Комарівку – Ніжин – Володькову Дівицю – Носівку – Козари – Козелець – Сираї – Київ. На всьому шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі людей.
