Відмінності між версіями «Шевченко Тарас Григорович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Створена сторінка: '''Шевченко Тарас Григорович''' 10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка...)
 
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Шевченко Тарас Григорович'''
+
'''Шевченко Тарас Григорович''' (1814—1861) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв.
  
 +
== Скорботний шлях ==
 +
: Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. ''[https://old.libkor.com.ua/php/editions_files/Chernigov_path_T.pdf Посилання]''
 
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом
 
10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом
 
Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в
 
Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в
Рядок 10: Рядок 12:
 
людей.  
 
людей.  
  
 +
== Посилання ==
 +
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Шевченко_Тарас_Григорович
 
[[Категорія:Люди Ш]]
 
[[Категорія:Люди Ш]]
 +
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]

Поточна версія на 20:58, 26 жовтня 2024

Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв.

Скорботний шлях[ред. | ред. код]

Джерело: Чернігівські шляхи Тараса: реком. бібліогр. покажч. /укладач Л.В.Студьонова; ред. І.Я.Каганова, відп. за вип. І.М.Аліференко. – Чернігів, 2014. – 84 с. Посилання

10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав через Атюшу – Батурин – Доч – Шаповалівку – Борзну – Оленівку – Комарівку – Ніжин – Володькову ДівицюНосівкуКозари – Козелець – Сираї – Київ. На всьому шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі людей.

Посилання[ред. | ред. код]