Відмінності між версіями «Ющенко Олександр Степанович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
 
Рядок 25: Рядок 25:
 
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
 
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
 
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
 
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
 +
[[Категорія:Солдати]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Поховані на Козарському кладовищі в Носівці]]
 
[[Категорія:Поховані на Козарському кладовищі в Носівці]]
 
[[Категорія:Люди Ю]]
 
[[Категорія:Люди Ю]]

Поточна версія на 07:48, 10 серпня 2024

Олександр Ющенко

Олександр Степанович Ющенко (народився 30 січня 1981 в Носівці — помер 30 червня 2024), солдат, загинув на Російсько-українській війні поблизу населеного пункту Північне, Бахмутського району, Донецької області.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 14 липня 2024

Солдат Олександр Ющенко (30.01.1981- 30.06.2024) народився і проживав все своє життя в Носівці. Навчався в першій міській школі. Професійну освіту здобував у Київському училищі залізничного транспорту. Деякий час працював за фахом. Потім — охоронником. Останнє місце роботи до мобілізації — КП «Носівка-Комунальник».

До лав Збройних Сил України Олександр став у жовтні 2023. Окрім підготовки в навчальному центрі, пройшов півторамісячний курс підготовки українських військових в Англії. Звідти він повернувся, аби служити у взводі розвідки 95-ї десантно-штурмової бригади з позивним Фантом.

І відтоді почалася його війна. Справжня.Важка, виснажлива. З пораненнями, їх були три, серйозні, численними контузіями, швидким відновленням і поверненням до своїх побратимів. На службі він був таким, як і в житті: відповідальним, безвідмовним, готовим допомогти в будь-яку хвилину.

Спочатку його підрозділ виконував завдання на Харківщині, Куп'янському напрямку. А потім — на Донеччині. Поблизу населеного пункту Північне, Бахмутського району, Олександр загинув. Сталося це 30 червня.

Побратими високо цінували його мотиваційність у виконанні бойових завдань. Він був справжнім Воїном, а став – Героєм. Чиє ім'я житиме у пам'яті земляків, буде вписане в історію рідного краю як людини, яка боролась за територіальну цілісність, суверенітет України і віддала своє життя.

Поховано Олександра на кладовищі по вул. Центральна (дорогою на с.Андріївка).

Заупокійну літію за загиблим у Свято-Троїцькому храмі відслужили о. Володимир (Будник) та о. Михайло (Кривець).

Родина[ред. | ред. код]

Батьки: Любов Семенівна, Степан Олексійович, брат Сергій, який також служить в ЗСУ, син Максим.