Відмінності між версіями «Крапив'янський Олексій Олексійович»
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Олексій Олексійович Крапив'янський (народився [[9 вересня]] [[1992]] у Володьковій Дівиці – помер [[30 квітня]] [[2024]]) — молодший сержант Головного управління розвідки. Загинув на російсько-українській війні. | + | [[Файл:Олексій Крапив'янський.jpg|міні|Олексій Крапив'янський]] |
| + | |||
| + | '''Олексій Олексійович Крапив'янський''' (народився [[9 вересня]] [[1992]] у Володьковій Дівиці – помер [[30 квітня]] [[2024]]) — молодший сержант Головного управління розвідки МО України. Загинув на російсько-українській війні. | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 14: | Рядок 16: | ||
29 квітня пізно увечері дружина Інна востаннє з ним говорила. Олексій заспокоював, попередив, щоб не хвилювалася, бо 30 квітня він йде на завдання… Воно стало для нього останнім… | 29 квітня пізно увечері дружина Інна востаннє з ним говорила. Олексій заспокоював, попередив, щоб не хвилювалася, бо 30 квітня він йде на завдання… Воно стало для нього останнім… | ||
| + | |||
| + | Похований на [[Кладовище по вулиці Освіти|кладовищі по вул. Освіти]] в рідному селі. | ||
== Родина == | == Родина == | ||
Поточна версія на 19:53, 10 червня 2024
Олексій Олексійович Крапив'янський (народився 9 вересня 1992 у Володьковій Дівиці – помер 30 квітня 2024) — молодший сержант Головного управління розвідки МО України. Загинув на російсько-українській війні.
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Носівська міська рада, 28 травня 2024
Виріс у с. Володькова Дівиця. Закінчив місцеву школу, влаштувався на роботу.
З початком Російсько-української війни в 2014 став на захист одним з перших, підписавши контракт. У 2019 році повернувся до цивільного життя, потім за кілька місяців знову повернувся до служби в ГУР.
Про бійців військової частини, де служив наш земляк, кажуть: «Їх обличчя не побачити, але вони бачать все!»
Їхня робота прихована від ворожого ока, але вони знають все про свого противника. Воїни-розвідники виконують чи не одну з найбільш ключових та найнебезпечніших справ, аби якнайшвидше наблизити нас до перемоги. Вони працюють просто в тилу ворога, щодня наражаючи себе на небезпеку та ризикуючи своїм власним життям.
Він часто виходив на зв'язок, особливо ці останні місяці, коли дружина при надії. Він так і не побачить народження ще однієї дитини…
29 квітня пізно увечері дружина Інна востаннє з ним говорила. Олексій заспокоював, попередив, щоб не хвилювалася, бо 30 квітня він йде на завдання… Воно стало для нього останнім…
Похований на кладовищі по вул. Освіти в рідному селі.
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого військовослужбовця лишилася дружина Інна, синочок Богданчик, мама Світлана Іванівна, брат Василь, який також військовий, сестра Вікторія.
