Відмінності між версіями «Приходько Євген Олексійович»
(→Родина) |
|||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Євген Приходько.jpg|міні|Євген Приходько]] | [[Файл:Євген Приходько.jpg|міні|Євген Приходько]] | ||
| − | '''Євген Олексійович Приходько''' (народився [[6 травня]] [[1997]] в Носівці – помер [[27 грудня]] [[2023]]) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району | + | '''Євген Олексійович Приходько''' (народився [[6 травня]] [[1997]] в Носівці – помер [[27 грудня]] [[2023]]) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. |
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
А потім почалася страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна. Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП. | А потім почалася страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна. Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП. | ||
| − | Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району | + | Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. З цього дня він не виходив на зв’язок. Мама його востаннє почула 18 грудня... Однак побратими розповідають, що ще два дні наш земляк допомагав евакуйовувати поранених з кривавого поля бою, доки ворожа куля не спинила його серце. За кілька днів — 28 грудня Євген Приходько був знайдений вбитим. |
== Родина == | == Родина == | ||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
[[Категорія:Уродженці Носівки]] | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | [[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | ||
| − | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]] | + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] |
[[Категорія:Люди П]] | [[Категорія:Люди П]] | ||
Поточна версія на 17:37, 13 січня 2024
Євген Олексійович Приходько (народився 6 травня 1997 в Носівці – помер 27 грудня 2023) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався у першій міській школі, а далі здобув вищу освіту за фахом економіста-міжнародника. Пройшов строкову службу, працював за кордоном. За кілька місяців до лютого 2022 повернувся до Києва.
В Носівці жив по вулиці Мірошника, 30а.
З початком широкомасштабного вторгнення Росії добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу.
Загинув при евакуації поранених біля населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області від ворожої кулі.
Похований у Носівці на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
Носівщина в жалобі[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 1 січня 2024
Старший солдат Євген Приходько (6.05.1997 – 27.12.2023) народився і виріс в Носівці. Навчався у першій міській школі, а далі здобував майбутню професію економіста-міжнародника в Національній Академії України. Після здобуття вищої освіти та проходження строкової служби, Євген працював за кордоном. За кілька місяців до лютого 2022 року юнак повернувся до столиці, влаштувався на роботу і планував жити і будувати особисте життя в Україні.
Євген був щирим, відкритим, дуже позитивним хлопцем. Любив футбол, йому дуже вдавалися театральні ролі. Він був справді хорошою, доброю людиною…
А потім почалася страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна. Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП.
Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області. З цього дня він не виходив на зв’язок. Мама його востаннє почула 18 грудня... Однак побратими розповідають, що ще два дні наш земляк допомагав евакуйовувати поранених з кривавого поля бою, доки ворожа куля не спинила його серце. За кілька днів — 28 грудня Євген Приходько був знайдений вбитим.
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого Героя залишилися батьки, брати, сестри.
Мама, Савчук Ольга Олександрівна, батько Приходько Олексій Віталійович, батько Савчук Олександр Миколайович, брати, які також нині стоять на захисті України – Максим та Влад, сестри Ліда та Юлія.
