Відмінності між версіями «Луцак Любомир Васильович»
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
|||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
У загиблого залишилася дружина Руслана Володимирівна, дітки — Настуня та Саша. | У загиблого залишилася дружина Руслана Володимирівна, дітки — Настуня та Саша. | ||
| − | Родом захисник із Західної України. Втім, Носівка для нього стала рідною, бо тут зустрів свою кохану, тут народилася його | + | Родом захисник із Західної України. Втім, Носівка для нього стала рідною, бо тут зустрів свою кохану, тут народилася його сім'я, з'явилися на світ донечка і синочок. Молода сім'я вила своє родинне гніздечко, будували плани, які в одну мить обірвалися через трикляту війну. |
Поховано Любомира на кладовищі по вул. Княгині Ольги у Носівці. | Поховано Любомира на кладовищі по вул. Княгині Ольги у Носівці. | ||
Поточна версія на 16:45, 24 жовтня 2024
Любомир Васильович Луцак (31 липня 1991 — 23 вересня 2022) — солдат, загинув на російсько-українській війні, проживав у Носівці.
До життєпису[ред. | ред. код]
В перші дні війни він став на захист України добровольцем.
Призваний на військову службу 9 березня 2022, служив гранатометником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Боронив із побратимами Чернігів. Далі був Схід.
23 вересня 2022 внаслідок артилерійського обстрілу, виявивши стійкість та мужність поблизу с. Миколаївка Друга Бахмутського району на Донеччині, отримав поранення несумісні з життям.[1]
У загиблого залишилася дружина Руслана Володимирівна, дітки — Настуня та Саша.
Родом захисник із Західної України. Втім, Носівка для нього стала рідною, бо тут зустрів свою кохану, тут народилася його сім'я, з'явилися на світ донечка і синочок. Молода сім'я вила своє родинне гніздечко, будували плани, які в одну мить обірвалися через трикляту війну.
Поховано Любомира на кладовищі по вул. Княгині Ольги у Носівці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Володимир Ігнатченко: Носівщина в жалобі, 26 вересня 2022
