Відмінності між версіями «Окостень Іван Йосипович»
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
При цьому в Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації зберігається список безповоротних втрат рядового і сержантського складу Лосинівського району (фонд 58, опис 977520, справа 65) від 1947 року. З цього документу стає відомо, що Іван Йосипович Окостень був призваний Лосинівським районним військовим комісаріатом Чернігівської області у 1939 році. Зв’язок з ним втрачено у липні 1941 року, саме тоді, коли йому було винесено вирок. При цьому у грудні 1943 року Іван все ще зазначений як такий, що пропав безвісти. Інформації про засудження у цьому документі немає. Зважаючи на те, що документ, що уточнював безповоротні втрати, складався у 1947 році, стає зрозуміло, що в своє село Іван уже не повернувся, що в усній розмові підтвердила його племінниця, жителька села Макіївки. Вірогідно, що помер Іван у виправно-трудових таборах або ж був розстріляний після винесення вироку. | При цьому в Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації зберігається список безповоротних втрат рядового і сержантського складу Лосинівського району (фонд 58, опис 977520, справа 65) від 1947 року. З цього документу стає відомо, що Іван Йосипович Окостень був призваний Лосинівським районним військовим комісаріатом Чернігівської області у 1939 році. Зв’язок з ним втрачено у липні 1941 року, саме тоді, коли йому було винесено вирок. При цьому у грудні 1943 року Іван все ще зазначений як такий, що пропав безвісти. Інформації про засудження у цьому документі немає. Зважаючи на те, що документ, що уточнював безповоротні втрати, складався у 1947 році, стає зрозуміло, що в своє село Іван уже не повернувся, що в усній розмові підтвердила його племінниця, жителька села Макіївки. Вірогідно, що помер Іван у виправно-трудових таборах або ж був розстріляний після винесення вироку. | ||
| − | Іван Йосипович Окостень є двоюрідним братом [[Могильний Сергій Петрович|Сергія Петровича Могильного]], також репресованого радянською владою і реабілітованого. | + | Іван Йосипович Окостень є двоюрідним братом [[Могильний Сергій Петрович|Сергія Петровича Могильного]] (1912–1983), також репресованого радянською владою і реабілітованого. |
== Примітки == | == Примітки == | ||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
[[Категорія:Уродженці Макіївки]] | [[Категорія:Уродженці Макіївки]] | ||
| + | [[Категорія:Учасники Німецько-радянської війни]] | ||
[[Категорія:Репресовані]] | [[Категорія:Репресовані]] | ||
[[Категорія:Реабілітовані]] | [[Категорія:Реабілітовані]] | ||
[[Категорія:Люди О]] | [[Категорія:Люди О]] | ||
Поточна версія на 22:44, 14 серпня 2023
Іван Йосипович Окостень (народився 1902 в Макіївці — помер у період з липня 1941 по грудень 1943) — житель села Макіївка. Репресований радянською владою (1940). Реабілітований (1991).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в період між 1902 і 1904 роками в містечку Макіївка Ніжинського повіту Чернігівської губернії в сім'ї селянина Окостня Йосипа Карповича і Параскеви Гордіївни (в дівоцтві, імовірно, Могильної).
Дружина – Анастасія Марківна (роки життя: 1900 — 1978). Виховував двох доньок — Ганну, 1924 р.н., та Любов, 1929 р.н.
30 квітня 1940 року Іван Йосипович, який тоді служив у війську і перебував на посаді командира відділення мінного огородження «Сизрань», був заарештований і за вироком Військового трибуналу Чорноморського флоту від 01.07.1941 року за ст. 58-10 ч.2 КК РРФСР засуджений до позбавлення волі у виправно-трудових таборах на 3 роки 6 місяців. [1]
Реабілітований 04 листопада 1991 року. Матеріали кримінальної справи зберігалися в архівному відділі Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, справа 15401-п. 25 лютого 2022 року російські війська обстріляли будівлю СБУ в Чернігові. Внаслідок влучання двох снарядів виникла пожежа. Втрачено тисячі документів радянських спецслужб, наказів, переписок, особових та агентурних справ ХХ століття.[2] Згорів і оригінал кримінальної справи Івана Йосиповича Окостня. Наразі не відомо чи звертався хтось із запитом про оцифрування матеріалів кримінальної справи. Найбільш ймовірно, що ці документи втрачені назавжди.
При цьому в Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації зберігається список безповоротних втрат рядового і сержантського складу Лосинівського району (фонд 58, опис 977520, справа 65) від 1947 року. З цього документу стає відомо, що Іван Йосипович Окостень був призваний Лосинівським районним військовим комісаріатом Чернігівської області у 1939 році. Зв’язок з ним втрачено у липні 1941 року, саме тоді, коли йому було винесено вирок. При цьому у грудні 1943 року Іван все ще зазначений як такий, що пропав безвісти. Інформації про засудження у цьому документі немає. Зважаючи на те, що документ, що уточнював безповоротні втрати, складався у 1947 році, стає зрозуміло, що в своє село Іван уже не повернувся, що в усній розмові підтвердила його племінниця, жителька села Макіївки. Вірогідно, що помер Іван у виправно-трудових таборах або ж був розстріляний після винесення вироку.
Іван Йосипович Окостень є двоюрідним братом Сергія Петровича Могильного (1912–1983), також репресованого радянською владою і реабілітованого.
