Відмінності між версіями «Куц Віталій Петрович»
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Віталій Петрович Куц''' (народився [[13 липня]] [[1948]] у селі [[Козари]]) — Заслужений архітектор України. | + | [[Файл:Віталій Куц.jpg|міні|Віталій Куц]] |
| + | |||
| + | '''Віталій Петрович Куц''' (народився [[13 липня]] [[1948]] у селі [[Козари]]) — архітектор, Заслужений архітектор України, член Спілки архітекторів України. | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 18: | Рядок 20: | ||
== Родина == | == Родина == | ||
Одружений, має трьох дітей: синів Володимира та Милослава, доньку Ольгу. | Одружений, має трьох дітей: синів Володимира та Милослава, доньку Ольгу. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Уродженці Козар]] | ||
| + | [[Категорія:Заслужені архітектори України]] | ||
| + | [[Категорія:Нагороджені Подякою Кабінету Міністрів України]] | ||
Поточна версія на 19:51, 12 липня 2023
Віталій Петрович Куц (народився 13 липня 1948 у селі Козари) — архітектор, Заслужений архітектор України, член Спілки архітекторів України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив 11 класів Носівської СШ№1. Вищу освіту здобув на факультеті архітектури Київського інженерно-будівельного інституту (1970–1976 рр.).
Пройшов великий професійний шлях від архітектора ІІІ категорії до головного архітектора проєктів.
Трудову діяльність розпочав одразу після закінчення інституту у 1976 р. в інституті «Київдіпротранс». Від 1982 до 2006 працював у творчій майстерні «А. Бондарчук» Національної спілки архітекторів України. З 2006 по 2014 обіймав посаду завідувача архітектурно-планувальної майстерні НДПІ містобудування; від 2014 — головний архітектор проєктів АТ «Транспроект».
Архітектурна творчість[ред. | ред. код]
Оригінальний талант архітектора, якому притаманні сміливі архітектурні рішення з застосуванням найпередовіших світових тенденцій у містобудуванні, використання сучасних новітніх матеріалів, вражаючий політ фантазії, гармонійне поєднання форми і стилю, висока професійність водночас з надзвичайною скромністю і добротою – здобули високу оцінку, захоплення і повагу серед колег по цеху і будівничих.
Його найпотужніші реалізовані проєкти це залізничні вокзали на станції Роздільна (Одеська область, 1998–2000) та Караваєві Дачі у Києві (2001–2004), генеральний план Нікітського ботанічного саду НААНУ (Ялтинська міськрада, АР Крим, 2008), житлові будинки по вул. М. Баумана, № 27 (2010–2011), Борщагівська, № 152а, 152в (2011–2014), В. Підвисоцького, № 4в (2016) у Києві. Серед його замовників є багато відомих людей в Україні, зокрема, члени футбольного клубу «Динамо-Київ». За його проєктом було здійснено і реконструкцію Носівської спортивної школи.
Відзнаки[ред. | ред. код]
За багаторічну сумлінну працю нагороджений грамотою Держбуду РСФСР за архітектуру вокзалу на станції Ургал (БАМ), нагрудним знаком «Почесний працівник будівництва та архітектури» ІІ ступеня, Подякою Кабінету Міністрів України.
Родина[ред. | ред. код]
Одружений, має трьох дітей: синів Володимира та Милослава, доньку Ольгу.
