Відмінності між версіями «Утва Назар Геннадійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 24: Рядок 24:
 
== Пам'ять ==
 
== Пам'ять ==
  
[[16 грудня]] [[2022]] — вулиця Гетьмана Мазепи в Носівці була перейменована у [[Вулиця Назара Утви|вулицю Назара Утви]].<ref>{{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=38025&tp=7 | title = Про перейменування вулиць в м. Носівка | publisher =  Носівська міська рада| author = | date = | access-date = 2023-01-16| language = }}</ref>
+
[[16 грудня]] [[2022]] — вулиця Гетьмана Мазепи в Носівці була перейменована у [[Вулиця Назара Утви|вулицю Назара Утви]].<ref>{{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=38025&tp=7 | title = Про перейменування вулиць в м. Носівка | publisher =  Носівська міська рада| author = | date = | accessdate = 2023-01-16| language = }}</ref>
  
 
== Завжди перший… ==
 
== Завжди перший… ==
: Джерело: * {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2275660752636698/ | title = Завжди перший… | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради | author = Пресслужба Носівської міської ради | date = 26 травня 2023 }}
+
: ''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2275660752636698/ | title = Завжди перший… | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень | author = Пресслужба Носівської міської ради | date = 26 травня 2023 }}''
 
Хіба можна було уявити, що цей завжди усміхнений юний красень  матиме такий короткий земний шлях?
 
Хіба можна було уявити, що цей завжди усміхнений юний красень  матиме такий короткий земний шлях?
  
Рядок 80: Рядок 80:
 
Дуже важко усвідомлювати втрату сина, брата, друга, побратима. Адже Назар будучи таким юним, встиг так прожити життя, немов зірка, —  спалахнути так яскраво, що осяяв усе навколо і… зайшов на небокрай.
 
Дуже важко усвідомлювати втрату сина, брата, друга, побратима. Адже Назар будучи таким юним, встиг так прожити життя, немов зірка, —  спалахнути так яскраво, що осяяв усе навколо і… зайшов на небокрай.
  
:Легких хмаринок, тобі, дитино!
+
Легких хмаринок, тобі, дитино!
:Вічна і світла пам'ять, наш юний Герою!
+
 
 +
Вічна і світла пам'ять, наш юний Герою!
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 94: Рядок 95:
 
[[Категорія:Головні сержанти]]
 
[[Категорія:Головні сержанти]]
 
[[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]]
 
[[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]]
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]]
+
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Поховані на Спаському кладовищі]]
 
[[Категорія:Поховані на Спаському кладовищі]]
 
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
 
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
 
[[Категорія:Люди У]]
 
[[Категорія:Люди У]]

Поточна версія на 20:11, 25 листопада 2023

Назар Утва

Назар Геннадійович Утва (народився 7 червня 2001 в Носівці — помер 26 травня 2022 в Ізюмському районі) — військовослужбовець, головний сержант, нагороджений двома орденами «За мужність». Загинув від ворожої кулі під час артобстрілу поблизу Ізюма.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився і виріс у Носівці, після навчання в Носівській міській гімназії, навчався в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту імені О. Майнової.

У березні 2020 року підписав контракт на службу в ЗСУ.

Воював на Сході, був стрільцем у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Могила Назара Утви, 2 червня 2022

Похований 31 травня 2022 на Спаському кладовищі в м. Носівка.

Батьки Назара – Тетяна Володимирівна та Геннадій Володимирович, брат і побратим Антон, сестричка Софійка.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[1]
  • орденом «За мужність» ІІ ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]

Пам'ять[ред. | ред. код]

16 грудня 2022 — вулиця Гетьмана Мазепи в Носівці була перейменована у вулицю Назара Утви.[3]

Завжди перший…[ред. | ред. код]

Джерело: Пресслужба Носівської міської ради: Завжди перший…, Життя громади - інформаційний бюлетень, 26 травня 2023

Хіба можна було уявити, що цей завжди усміхнений юний красень матиме такий короткий земний шлях?

Навіки 20, назавжди в пам'яті запальний погляд і така сама вдача.

Хіба могли знати батьки Назарчика Утви, що виховали Воїна, захисника, Героя?

Він же був таким непосидою, йому все було цікаво і все вдавалось, а якщо ні, то його безпосередність, відкритість, усмішка вирішувала все. Так було завжди, він всюди йшов першим, стаючи прикладом для однолітків, численних друзів своїх і старшого брата Антона, він таким був… Не можна змиритися і повірити і через рік, що говоримо про цю дитину в минулому часі, бо так точно не має бути, але все у нашому житті змінила війна…

Він з самого малку цікавився бойовими мистецтвами, зброєю, натомість займався танцями, а згодом захоплення старшого брата – спорт,- стало і його. Бокс, теніс, туризм, - це те, що його цікавило, чим він жив. У тому житті було затишно всім, бо тоді не було війни.

Назар завжди знав, що він хоче. І коли в родині обговорювали про його майбутню професію, він був категоричним у своєму рішенні: тільки військова справа. Він навіть вступив до Академії сухопутних військ, міг би навчатись і стати офіцером. Але він вирішив інакше: у березні 2021 року підписав контракт на службу в ЗСУ.

Він мав мрію - бути військовим, захищати рідну землю. Він впевнено йшов до неї: служити у славнозвісній 95-й десантно-штурмовій бригаді. Його мрія здійснилася, він став військовим, він став захисником, він став Героєм, тільки ж як боляче, що доводиться говорити про нього у минулому часі…

Напевно й досі важко уявити, як жили в той час батьки, рідні, як контракт підписав і старший син Антон. Навіть тепер у розмові вони просто говорять: «Ми пишалися синами!» І безкінечно переживали, чекали дзвінка бодай на одне слово.

Трохи спокійніше почувалася душа, поки проходили навчання в Чернігові, в Житомирі, в Яворові в навчальному центрі.

Тепер це здається найлегшими моментами їхніх випробувань, адже всі розуміли, що і тоді у 2021 війна йшла і хлопці тримали собою мир у нас, і гинули, на жаль також…

Військова муштра, випробування, які готувала обрана справа 24\7, проживання в наметах, перші стрибки з парашутом, щоранку і щовечора звучання Державного Гімну… Ці моменти повертають Антона з позивним Фізрук у той час, коли всі були живі, коли побратими, з якими проходили підготовку до участі в бойових діях були поряд, а не дивилися з фото, обрамлені в скорботну стрічку. Коли був живим Утя. Як зворушливо проходила присяга… На вірність Україні і її народу, на право і честь вдягнути маруновий берет десантника 95-ї ДШБ, яка завжди і всюди перша.

Вони й справді були перші. Перше бойове хрещення відбулося вже у листопаді 2021. Було гаряче, в повітрі відчувалось наближення повномасштабного вторгнення. Військові розуміли ці моменти, а штурмовики – встократ. І ось тоді у цих воїнів народилось відчуття, яке вони ідентифікували словом B.A.N.K.E.T., що означало готовність до бою. Уміли десантники влаштувати «банкети» для ворогів, ще й які! Було важко. Неймовірно. 5-6 березня був бій, перевага ворога мінімум у два рази, але вони вистояли!

За дванадцять днів три штурми. Всі успішні. Від Вугледара до Слов'янська на БТРах їхали 12 годин. Виснажені, втомлені, але всі сповнені віри у Перемогу! Їхній підрозділ отримував завдання там, де було найважче, але трималися завжди. Бої були важкі березень, квітень.

— Йшли на завдання, знаючи, що не вернемся, — говорить Антон.

Але накази не обговорюються. Траплялися дива, коли опинившись у півкільці, їм таки вдалося вибратися. Після 1 березня їхній підрозділ був за кілька десятків кілометрів від Волновахи Далі все ближче і ближче до гарячих точок, бо ж ДШБ.

Разом хлопці воювали не завжди. Але з 20 квітня вони були разом на позиції. Часу на розмови чи відпочинок майже не було, однак інколи були хвилини, коли Назар ставав іншим, неймовірно дорослим, зваженим, рішучим і категоричним. Тоді в тій Слоновій посадці (територія нагадує вигляд слона) під Довгеньким він напевне відбувся як Воїн, як Захисник, як Герой.

17 травня вони отримали 4 дні відпочинку. Вважай, вони стали останніми днями, коли брати могли просто поспілкуватися, помріяти. Назар дуже тішився, що командир йому пообіцяв десятиденну відпустку, мав бути вдома на свій день народження, 7 червня. Його дуже чекала маленька сестричка, в якої був випускний бал у садочку і там вона мріяла затанцювати вальс з Назаром. Вони троє мріяли, що поведуть її у перший клас. Цьогорічного вересня, Софійка стане першокласницею. І з нею, крім мами й тата, неодмінно буде Антон.

Обоє старші брати її обожнювали, а вона-їх. Всі так чекали хороших новин. На жаль…

21 травня повернулися на позицію. А 26 травня зранку почався артобстріл позицій наших військовослужбовців. На очах у старшого брата, Назар упав. Антон кинувся до нього, як же він вірив, що він живий… Частина його в ту мить загинула теж у тій проклятій слоновій посадці. Почалася евакуація поранених, загиблих, Антон не відчував нічого, єдине, про що думав, що брат має вижити.

Назара похоронили у рідній Носівці. На його честь перейменовано рідну вулицю. Пам'ять про нього живе серед носівчан, для всіх нас він — справжній Герой.

У 20 років став кавалером орденів "За мужність" ІІІ і ІІ ступенів. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом “За мужність” ІІІ ступеня Назара нагороджено у квітні 2022 року, прижиттєво, а орденом «За мужність»ІІ ступеня - (посмертно), у липні 2022 року.

Батькам вручили ці державні нагороди вже в цьому році.

Антон, пройшовши реабілітацію, відновлюється, повертається до цивільного життя, однак постійно підтримує зв'язки з побратимами. А ще він інакше став дивитися на життя і має свою філософію його сприйняття: радіти простим речам, стримувати свої негативні емоції, цінувати дорогих людей і кожен прожитий день, а ще бути корисним людям. Бути просто людиною по життю. Спорт він не полишив, має амбітні плани у цій сфері. А ще в нього народилася така потреба бути там, де його чекають, в тому числі і побратими, звідки б не звернулися. Це все називається 95-ДШБ, адже колишніх десантників не буває. І Героїв також.

Дуже важко усвідомлювати втрату сина, брата, друга, побратима. Адже Назар будучи таким юним, встиг так прожити життя, немов зірка, — спалахнути так яскраво, що осяяв усе навколо і… зайшов на небокрай.

Легких хмаринок, тобі, дитино!

Вічна і світла пам'ять, наш юний Герою!

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]