Відмінності між версіями «Рибка Микола Йосипович»
Оксана (обговорення | внесок) м |
|||
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Центр Носівки, кінець 1970-х Анатолій Коваленко і Микола Рибка.jpg|міні|Праворуч — Микола Рибка. [[Центр Носівки]], кінець 1970-х]] | [[Файл:Центр Носівки, кінець 1970-х Анатолій Коваленко і Микола Рибка.jpg|міні|Праворуч — Микола Рибка. [[Центр Носівки]], кінець 1970-х]] | ||
− | '''Микола Йосипович Рибка''' ([[1 січня]] [[1949]], Носівка — | + | '''Микола Йосипович Рибка''' ([[1 січня]] [[1949]], Носівка — 17 червня 2001) — працював завідувачем відділу комсомольських організацій Носівського райкому комсомолу, головним агрономом у [[Колгосп імені Енгельса|колгоспі ім. Енгельса]], заступником начальника [[Носівська міліція|Носівської міліції]] з особового складу. |
− | == Життєпис == | + | == '''Життєпис''' == |
− | + | Рибка Микола Йосипович народився 1 січня 1949 р. м. Носівці. Його батько, Рибка Йосип Васильович (1912–1975), у роки Другої світової війни воював на фронті, а після працював на базі обслуговування тепловозів у м. Києві. Мати, Рибка Анастасія Митрофанівна (1911–1998), працювала у вагонно-ремонтному депо м. Києва. Батьки виховували трьох дітей: Катерину Йосипівну (1938 р. н.), Миколу Йосиповича (1949 р. н.) та Галину Йосипівну (1951 р. н.). | |
− | + | Упродовж 1956–1964 рр. навчався в Носівській восьмирічній школі № 5. Після її закінчення вступив до Боярського сільськогосподарського технікуму Києво-Святошинського району Київської області. У 1969 р. закінчив його, здобувши спеціальність «Агроном із захисту рослин». | |
− | + | Трудовий шлях розпочав одразу після навчання на посаді бригадира колгоспу «40 років Жовтня» Бориславського району Херсонської області. | |
− | + | Протягом 1969–1971 рр. перебував на службі в лавах Радянської армії в Закавказькому військовому окрузі. Після демобілізації працював агрономом Носівського районного управління сільського господарства, а з жовтня 1971 р. – завідувачем відділу комсомольських організацій Носівського райкому комсомолу. | |
+ | Упродовж 1974–1979 рр. навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де отримав диплом зі спеціальності «Агрономія» та здобув кваліфікацію вченого агронома. Працював агрономом та головним агрономом колгоспу ім. Енгельса в рідному місті Носівці. | ||
+ | |||
+ | Одружений з 1974 р. Дружина, Рибка Надія Миколаївна (1950 р. н.), працювала лаборантом Носівської районної центральної лікарні. Доньки: Рибка Ірина Миколаївна та Рибка Оксана Миколаївна (1974 р. н.). | ||
+ | |||
+ | З 1982 р. був обраний секретарем бюро первинної партійної організації рідного колгоспу, на цій посаді й пропрацював два роки. | ||
+ | |||
+ | З 1984 р. змінив свій фах, працював заступником начальника Носівського РВВС МВС з особового складу. З цієї посади в 1997 р. вийшов на пенсію у званні майора міліції. Професійну діяльність продовжив на державній службі. | ||
+ | |||
+ | Помер у віці 52 роки 17 червня 2001 р. | ||
+ | |||
+ | Микола Йосипович був цілеспрямованим, ініціативний, принциповим та наполегливим. Умів спілкуватися з людьми, мав організаторські здібності, був вимогливим до себе та підлеглих. Він мав чудову пам’ять, здається, знав усіх мешканців не лише міста, а й району. Кликав кожного на ім’я по батькові, висловлюючи щиру повагу до них. Для близьких та рідних він був джерелом незгасимої енергії та любові, мудрим порадником. | ||
[[Категорія:Уродженці Носівки]] | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
[[Категорія:Випускники Носівської восьмирічної школи № 5]] | [[Категорія:Випускники Носівської восьмирічної школи № 5]] |
Поточна версія на 17:32, 22 грудня 2022
Микола Йосипович Рибка (1 січня 1949, Носівка — 17 червня 2001) — працював завідувачем відділу комсомольських організацій Носівського райкому комсомолу, головним агрономом у колгоспі ім. Енгельса, заступником начальника Носівської міліції з особового складу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Рибка Микола Йосипович народився 1 січня 1949 р. м. Носівці. Його батько, Рибка Йосип Васильович (1912–1975), у роки Другої світової війни воював на фронті, а після працював на базі обслуговування тепловозів у м. Києві. Мати, Рибка Анастасія Митрофанівна (1911–1998), працювала у вагонно-ремонтному депо м. Києва. Батьки виховували трьох дітей: Катерину Йосипівну (1938 р. н.), Миколу Йосиповича (1949 р. н.) та Галину Йосипівну (1951 р. н.).
Упродовж 1956–1964 рр. навчався в Носівській восьмирічній школі № 5. Після її закінчення вступив до Боярського сільськогосподарського технікуму Києво-Святошинського району Київської області. У 1969 р. закінчив його, здобувши спеціальність «Агроном із захисту рослин».
Трудовий шлях розпочав одразу після навчання на посаді бригадира колгоспу «40 років Жовтня» Бориславського району Херсонської області.
Протягом 1969–1971 рр. перебував на службі в лавах Радянської армії в Закавказькому військовому окрузі. Після демобілізації працював агрономом Носівського районного управління сільського господарства, а з жовтня 1971 р. – завідувачем відділу комсомольських організацій Носівського райкому комсомолу.
Упродовж 1974–1979 рр. навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де отримав диплом зі спеціальності «Агрономія» та здобув кваліфікацію вченого агронома. Працював агрономом та головним агрономом колгоспу ім. Енгельса в рідному місті Носівці.
Одружений з 1974 р. Дружина, Рибка Надія Миколаївна (1950 р. н.), працювала лаборантом Носівської районної центральної лікарні. Доньки: Рибка Ірина Миколаївна та Рибка Оксана Миколаївна (1974 р. н.).
З 1982 р. був обраний секретарем бюро первинної партійної організації рідного колгоспу, на цій посаді й пропрацював два роки.
З 1984 р. змінив свій фах, працював заступником начальника Носівського РВВС МВС з особового складу. З цієї посади в 1997 р. вийшов на пенсію у званні майора міліції. Професійну діяльність продовжив на державній службі.
Помер у віці 52 роки 17 червня 2001 р.
Микола Йосипович був цілеспрямованим, ініціативний, принциповим та наполегливим. Умів спілкуватися з людьми, мав організаторські здібності, був вимогливим до себе та підлеглих. Він мав чудову пам’ять, здається, знав усіх мешканців не лише міста, а й району. Кликав кожного на ім’я по батькові, висловлюючи щиру повагу до них. Для близьких та рідних він був джерелом незгасимої енергії та любові, мудрим порадником.