Відмінності між версіями «Володьководівицький ліцей»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
м (Заміна тексту — «’» на «'»)
 
(Не показані 20 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Володьководівицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Носівської міської ради''' — школа у [[Володькова Дівиця|Володьковій Дівиці]], розташована по [[Вулиця Центральна (Володькова Дівиця)|вул. Центральній]], 77.
+
[[Файл:Володьководівицька школа 01.jpg|міні|Старе приміщення школи]]
 +
 
 +
'''Володьководівицький ліцей Носівської міської ради Чернігівської області''' — школа у [[Володькова Дівиця|Володьковій Дівиці]], розташована по [[Вулиця Центральна (Володькова Дівиця)|вул. Центральній]], 77.
 +
 
 +
30 серпня 2022 Носівська міська рада вирішила організувати освітній процес у 2022-2023 навчальному році в закладах освіти Носівської міської ради Чернігівської області під час дії воєнного стану в режимі онлайн з використанням дистанційних технологій в, в тому числі у Володьководівицькому ліцеї.<ref>{{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=37725&tp=7 | title = Про організацію освітнього процесу в 2022-2023 навчальному роців закладах освіти Носівської міської ради Чернігівської області під час дії воєнного стану| publisher =  Носівська міська рада | author = | date = | access-date = | language = }}</ref>
  
 
== Історія ==
 
== Історія ==
До 2020 називалася Володьководівицька загальноосвітня школа I-III ступенів Носівської міської ради.
+
:''Див. також статтю [[Тимошик Сергій|Сергія Тимошика]] «[[Так будувалася школа Володькової Дівиці]]».''
 +
До 2020 називалася Володьководівицька загальноосвітня школа I-III ступенів Носівської міської ради, з 2020 до 2022 — Володьководівицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Носівської міської ради.  
  
Земське двокомплектне народне училище було відкрите у Володьковій дівиці в 1868 році. У ньому налічувалося близько 100 учнів. А позаяк в селі діяло 2 церкви, то при них існавали й церковно-приходські школи.
+
Земське двокомплектне народне училище було відкрите у Володьковій дівиці в 1868 році. У ньому налічувалося близько 100 учнів. А позаяк в селі діяло 2 церкви, то при них існували й церковно-приходські школи.
  
Уже в 1909 році було закінчено спорудження кам'яної будівлі училища, попечителем якого було обрано [[Сулй Федір Леонтійович|Федора Леонтійовича Сулія]]. Кількість учнів зростає до 180 чоловік.
+
Уже в 1909 році було закінчено спорудження кам'яної будівлі училища, попечителем якого було обрано [[Сулій Федір Леонтійович|Федора Леонтійовича Сулія]]. Кількість учнів зростає до 180 чоловік.
  
 
У 1924 у селі відкрилася трудова школа І ступеня (семирічна), директором якої стає і в 1924—1926 працює [[Плющ Павло Павлович]] (згодом професор Київського університету).
 
У 1924 у селі відкрилася трудова школа І ступеня (семирічна), директором якої стає і в 1924—1926 працює [[Плющ Павло Павлович]] (згодом професор Київського університету).
Рядок 13: Рядок 18:
  
 
У 1930 році в селі Червоні Партизани  чотирикласна початкова школа  перетворюється на 7-річну школу, діє також і початкова.
 
У 1930 році в селі Червоні Партизани  чотирикласна початкова школа  перетворюється на 7-річну школу, діє також і початкова.
 +
 +
У 1938 році Червонопартизанська семирічна школа отримала статус середньої, також працювала семирічна та три почат­кові школи, у яких 1280 дітей навчали 42 вчителі. Працювали предметні гуртки і гурток художньої самодіяльності. Школа мала патефон, а струнний оркестр налічував 28 інструментів. Керував ним скрипаль [[Білик Михайло|Михайло Білик]].
 +
 +
[[Файл:Хор-гурток школи в Червонопартизанському 1938.jpg]]
 +
 +
''Хор-гурток школи. 1938 рік''
  
 
У 1938 році семирічна школа була реорганізована в середню. Уже тоді в школі працював [[Барановський Віталій Дмитрович]], який був нагороджений значком “Відмінник народної освіти” серед кращих 22 вчителів Носівського району.
 
У 1938 році семирічна школа була реорганізована в середню. Уже тоді в школі працював [[Барановський Віталій Дмитрович]], який був нагороджений значком “Відмінник народної освіти” серед кращих 22 вчителів Носівського району.
Рядок 18: Рядок 29:
 
У 1940 році в селі діють 2 семирічки, 3 початкові школи, де навчається більше тисячі учнів, а педколектив налічує 42 особи.
 
У 1940 році в селі діють 2 семирічки, 3 початкові школи, де навчається більше тисячі учнів, а педколектив налічує 42 особи.
  
У червні 1941 року відбувся перший випуск середньої школи. Під час німецької окупації в її приміщенні німці розмістили свою комендатуру. Будівля була зруйнована, але після звільнення села школа була відреставрована й добудована, а в 1946 році відбувся перший післявоєнний випуск.
+
[[Файл:Перший випуск середної школи в Червонопартизанському 1941.jpg]]
 +
 
 +
''Перший випуск середної школи 1941 рік''
 +
 
 +
У 1941 році відбувся перший випуск середньої школи, який розпочався у суботу 21 червня о вісімнадцятій годині.
 +
 
 +
[[Файл:Володьководівицька школа, 1943.jpg]]
 +
 
 +
''Приміщення школи, 1943 рік''
 +
 
 +
Під час німецької окупації в її приміщенні німці розмістили свою комендатуру. Будівля була зруйнована, але після звільнення села школа була відреставрована й добудована, а в 1946 році відбувся перший післявоєнний випуск.
 +
 
 +
[[Файл:Учні Червонопартизанської школи 5-й клас 1945-1946.jpg|800 пкс]]
 +
 
 +
:''Учні 5-і класу Червоно-Партизанської школи, 1945-1946<br />Фото [https://www.facebook.com/andrew.andrusenko.1/posts/3347854648849007 опублікував Andrew Andrusenko] ([https://www.familytreedna.com/groups/desna-dna/about/background Desna DNA])''
  
 
З 1946 по 1974 рік директором школи працював [[Тира Микола Михайлович]]. За його спогадами, бракувало педкадрів, заняття проводилися у 10 пристосованих приміщеннях. Із Сулака, Криниці, Коробчиного діти ходили пішки. Вже потім відкрився шкільний інтернат.
 
З 1946 по 1974 рік директором школи працював [[Тира Микола Михайлович]]. За його спогадами, бракувало педкадрів, заняття проводилися у 10 пристосованих приміщеннях. Із Сулака, Криниці, Коробчиного діти ходили пішки. Вже потім відкрився шкільний інтернат.
  
:''«Пам’ятається, - згадував Тира Микола Михайлович, - придбали ми першого в селі телевізора. Старі й малі приходили дивитись передачі. Та мало хто знав, що купили ми його за гроші, які я позичив у нашого випускника [[Сірик Павло Данилович|Сірика Павла Даниловича]], який згодом став викладачем Ніжинського технікуму механізації».''
+
:''«Пам'ятається, - згадував Тира Микола Михайлович, - придбали ми першого в селі телевізора. Старі й малі приходили дивитись передачі. Та мало хто знав, що купили ми його за гроші, які я позичив у нашого випускника [[Сірик Павло Данилович|Сірика Павла Даниловича]], який згодом став викладачем Ніжинського технікуму механізації».''
  
 
У 1950-х роках середня школа  мала досить міцну навчально-матеріальну базу: добре обладнані й повністю устатковані кабінети, лабораторії, майстерні.
 
У 1950-х роках середня школа  мала досить міцну навчально-матеріальну базу: добре обладнані й повністю устатковані кабінети, лабораторії, майстерні.
Рядок 40: Рядок 65:
 
На початку 1960-х років у школі був відкритий Музей бойової і трудової слави, вагомий внесок у створення якого зробив Сірик М.О., який  був одним із  випускників 1941 року, що повернулися живими додому після війни. З його ініціативи було створено сільський історико - краєзнавчий музей, який здобув звання народного.
 
На початку 1960-х років у школі був відкритий Музей бойової і трудової слави, вагомий внесок у створення якого зробив Сірик М.О., який  був одним із  випускників 1941 року, що повернулися живими додому після війни. З його ініціативи було створено сільський історико - краєзнавчий музей, який здобув звання народного.
  
Нова сторінка в історії школи  пов’язана з іменем [[Власенко Петро Михайлович|П. М. Власенка]], який у 1974—1998 успішно очолював педагогічний колектив, за що й був нагороджений медаллю A.C. Макаренка.  
+
Нова сторінка в історії школи  пов'язана з іменем [[Власенко Петро Михайлович|П. М. Власенка]], який у 1974—1998 успішно очолював педагогічний колектив, за що й був нагороджений медаллю A.C. Макаренка.  
  
 
За час його керівництва школа продовжувала розвивати кращі традиції. Учні брали активну участь у змаганні виробничих бригад, за що були нагороджені вантажним автомобілем.
 
За час його керівництва школа продовжувала розвивати кращі традиції. Учні брали активну участь у змаганні виробничих бригад, за що були нагороджені вантажним автомобілем.
  
Клуб інтернаціональної дружби (КІД) школи знали далеко за межами України, бо підтримували зв’язки майже з усіма республіками колишнього СРСР.     
+
Клуб інтернаціональної дружби (КІД) школи знали далеко за межами України, бо підтримували зв'язки майже з усіма республіками колишнього СРСР.     
  
 
У роки директорства Власенка Петра Михайловича, а саме на початку 1980-х, почалося будівництво нового приміщення школи. У 1984 році урочисто  відкрило свої двері для вихованців нинішнє приміщення школи.
 
У роки директорства Власенка Петра Михайловича, а саме на початку 1980-х, почалося будівництво нового приміщення школи. У 1984 році урочисто  відкрило свої двері для вихованців нинішнє приміщення школи.
Рядок 68: Рядок 93:
 
== Педколектив ==
 
== Педколектив ==
 
# [[Андрущенко Світлана Олександрівна]]
 
# [[Андрущенко Світлана Олександрівна]]
# [[Власенко Ольга Андріївна]] Класний керівник 3 класу]]
+
# [[Власенко Ольга Андріївна]] Класний керівник 3 класу
 
# [[Вовкогон Валентина Миколаївна]] директор
 
# [[Вовкогон Валентина Миколаївна]] директор
 
# [[Вовкогон Людмила Федорівна]] Класний керівник 6 "А"
 
# [[Вовкогон Людмила Федорівна]] Класний керівник 6 "А"
Рядок 104: Рядок 129:
 
# [[Холод Леся Петрівна]]
 
# [[Холод Леся Петрівна]]
 
# [[Чайка Валентина Іванівна]]
 
# [[Чайка Валентина Іванівна]]
# [[Чхеідзе Наталія Миколаївна]]
+
# [[Чхеідзе Наталія Іванівна]]
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 112: Рядок 137:
 
* {{cite web | url = https://divytsya.e-schools.info/ | title = Володьководівицький ОЗЗСУО І-ІІІ ст. | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = }}
 
* {{cite web | url = https://divytsya.e-schools.info/ | title = Володьководівицький ОЗЗСУО І-ІІІ ст. | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = }}
  
[[Категорія:Володьководівицька школа|*]]
+
[[Категорія:Володьководівицький ліцей|*]]
[[Категорія:Школи]]
+
[[Категорія:Ліцеї]]
[[Категорія:Освіта в Носівській міській громаді]]
+
[[Категорія:Освіта в Носівській громаді]]

Поточна версія на 16:45, 24 жовтня 2024

Старе приміщення школи

Володьководівицький ліцей Носівської міської ради Чернігівської області — школа у Володьковій Дівиці, розташована по вул. Центральній, 77.

30 серпня 2022 Носівська міська рада вирішила організувати освітній процес у 2022-2023 навчальному році в закладах освіти Носівської міської ради Чернігівської області під час дії воєнного стану в режимі онлайн з використанням дистанційних технологій в, в тому числі у Володьководівицькому ліцеї.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Див. також статтю Сергія Тимошика «Так будувалася школа Володькової Дівиці».

До 2020 називалася Володьководівицька загальноосвітня школа I-III ступенів Носівської міської ради, з 2020 до 2022 — Володьководівицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Носівської міської ради.

Земське двокомплектне народне училище було відкрите у Володьковій дівиці в 1868 році. У ньому налічувалося близько 100 учнів. А позаяк в селі діяло 2 церкви, то при них існували й церковно-приходські школи.

Уже в 1909 році було закінчено спорудження кам'яної будівлі училища, попечителем якого було обрано Федора Леонтійовича Сулія. Кількість учнів зростає до 180 чоловік.

У 1924 у селі відкрилася трудова школа І ступеня (семирічна), директором якої стає і в 1924—1926 працює Плющ Павло Павлович (згодом професор Київського університету).

З часом у селі діє 3 початкові школи, де вчаться всі діти шкільного віку. Працює 12 учителів.

У 1930 році в селі Червоні Партизани чотирикласна початкова школа перетворюється на 7-річну школу, діє також і початкова.

У 1938 році Червонопартизанська семирічна школа отримала статус середньої, також працювала семирічна та три почат­кові школи, у яких 1280 дітей навчали 42 вчителі. Працювали предметні гуртки і гурток художньої самодіяльності. Школа мала патефон, а струнний оркестр налічував 28 інструментів. Керував ним скрипаль Михайло Білик.

Хор-гурток школи в Червонопартизанському 1938.jpg

Хор-гурток школи. 1938 рік

У 1938 році семирічна школа була реорганізована в середню. Уже тоді в школі працював Барановський Віталій Дмитрович, який був нагороджений значком “Відмінник народної освіти” серед кращих 22 вчителів Носівського району.

У 1940 році в селі діють 2 семирічки, 3 початкові школи, де навчається більше тисячі учнів, а педколектив налічує 42 особи.

Перший випуск середної школи в Червонопартизанському 1941.jpg

Перший випуск середної школи 1941 рік

У 1941 році відбувся перший випуск середньої школи, який розпочався у суботу 21 червня о вісімнадцятій годині.

Володьководівицька школа, 1943.jpg

Приміщення школи, 1943 рік

Під час німецької окупації в її приміщенні німці розмістили свою комендатуру. Будівля була зруйнована, але після звільнення села школа була відреставрована й добудована, а в 1946 році відбувся перший післявоєнний випуск.

Учні Червонопартизанської школи 5-й клас 1945-1946.jpg

Учні 5-і класу Червоно-Партизанської школи, 1945-1946
Фото опублікував Andrew Andrusenko (Desna DNA)

З 1946 по 1974 рік директором школи працював Тира Микола Михайлович. За його спогадами, бракувало педкадрів, заняття проводилися у 10 пристосованих приміщеннях. Із Сулака, Криниці, Коробчиного діти ходили пішки. Вже потім відкрився шкільний інтернат.

«Пам'ятається, - згадував Тира Микола Михайлович, - придбали ми першого в селі телевізора. Старі й малі приходили дивитись передачі. Та мало хто знав, що купили ми його за гроші, які я позичив у нашого випускника Сірика Павла Даниловича, який згодом став викладачем Ніжинського технікуму механізації».

У 1950-х роках середня школа мала досить міцну навчально-матеріальну базу: добре обладнані й повністю устатковані кабінети, лабораторії, майстерні.

Школа мала для політехнічного навчання 2 автомашини, трактор, 3 мотоцикли, радіовузол. Була і власна електростанція, що забезпечувала струмом майстерні.

Викладач біології М.І.Горбач відмінно організовував роботу юннатів у біологічному кабінеті та на пришкільних ділянках. Школа мала пасіку, хороший сад, теплицю.

Не раз відзначалася робота юних техніків школи, якими керував Б. В. Барановський. У школі навчалися такі відомі люди як Герой Радянського Союзу М. Д. Симоненко, кандидати наук П. П. Плющ та І. Д. Бойко, художник Г. П. Шкребель, колишній військовий, автор численних книг П. І. Медвідь тощо.

За даними 1957 року 65 випускників школи стали учителями, 45 - медпрацівниками, 27 - інженерами та техніками, 30 - ветеринарами й зоотехніками, 50 - бухгалтерами, 80 - офіцерами Радянської Армії.

У цьому велика заслуга колишнього вчителя військової підготовки Гольця П.П., який був ще й незмінним керівником духового оркестру й вчительського драмколективу.

У 1960-ті роки випускниками школи стали 648 учнів. У цей час діє виробнича бригада. Вона обробляла до 48 гектарів землі, на яких вирощували кукурудзу, а ще утримували кролеферму на 300 голів.

На початку 1960-х років у школі був відкритий Музей бойової і трудової слави, вагомий внесок у створення якого зробив Сірик М.О., який був одним із випускників 1941 року, що повернулися живими додому після війни. З його ініціативи було створено сільський історико - краєзнавчий музей, який здобув звання народного.

Нова сторінка в історії школи пов'язана з іменем П. М. Власенка, який у 1974—1998 успішно очолював педагогічний колектив, за що й був нагороджений медаллю A.C. Макаренка.

За час його керівництва школа продовжувала розвивати кращі традиції. Учні брали активну участь у змаганні виробничих бригад, за що були нагороджені вантажним автомобілем.

Клуб інтернаціональної дружби (КІД) школи знали далеко за межами України, бо підтримували зв'язки майже з усіма республіками колишнього СРСР.

У роки директорства Власенка Петра Михайловича, а саме на початку 1980-х, почалося будівництво нового приміщення школи. У 1984 році урочисто відкрило свої двері для вихованців нинішнє приміщення школи.

Приміщення і основні дані[ред. | ред. код]

Приміщення школи розрахована на 400 учнів. Збудоване ще в 1984 році, будували поспіхом, тому і якість відповідна.

Про школу станом на 2017:[2]

  • Профілі навчання: українська філологія
  • Телефони (3804642)3-24-23
  • Електронна пошта schoolzosh1@ukr.net
  • кількість класів 16
  • Кількість учнів 328
  • Наповнюваність 20.5
  • Групи продовженого дня 3
  • Кількість персоналу 36
  • Кількість учителів 28
    • мають повну вищу освіту 27
    • спеціалісти вищої категорії 18
  • віком до 40 років 4
  • пенсіонери 6

Педколектив[ред. | ред. код]

  1. Андрущенко Світлана Олександрівна
  2. Власенко Ольга Андріївна Класний керівник 3 класу
  3. Вовкогон Валентина Миколаївна директор
  4. Вовкогон Людмила Федорівна Класний керівник 6 "А"
  5. Вовкогон Надія Василівна
  6. Гаврилко Надія Миколаївна
  7. Гусєва Світлана Володимирівна Класний керівник 9 "А"
  8. Дем'яненко Юлія Іванівна
  9. Жук Оксана Олександрівна
  10. Згерський Олександр Миколайович
  11. Ілляш Світлана Вікторівна Класний керівник 7 класу
  12. Ільяш Анатолій Григорович
  13. Ільяш Любов Володимирівна
  14. Клименко Володимир Володимирович
  15. Клименко Ірина Михайлівна
  16. Клименко Ольга Михайлівна Класний керівник 4 "А"
  17. Кожухівська Наталія Миколаївна Класний керівник 5 "А"
  18. Костюк Світлана Миколаївна
  19. Лапко Ірина Володимирівна Класний керівник 8 класу
  20. Макаренко Людмила Володимирівна
  21. Медвідь Валентина Михайлівна Класний керівник 11 класу
  22. Медвідь Світлана Миколаївна Класний керівник 6 "Б"
  23. Мельничук Тетяна Анатоліївна Класний керівник 5 "Б"
  24. Москаленко Людмила Миколаївна Класний керівник 10 класу
  25. Павленко Алла Володимирівна
  26. Павленко Микола Петрович
  27. Руденко Тетяна Василівна
  28. Рудюк Мар'яна Іванівна
  29. Сидоренко Олена Григорівна Класний керівник 4 "Б"
  30. Симоненко Валентина Анатоліївна Класний керівник 9 "Б"
  31. Сірик Світлана Григорівна
  32. Скрипа Лідія Олексіївна
  33. Сліпак Світлана Семенівна
  34. Татарчук Ольга Миколаївна
  35. Татарчук Ольга Тарасівна
  36. Холод Леся Петрівна
  37. Чайка Валентина Іванівна
  38. Чхеідзе Наталія Іванівна

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]