Відмінності між версіями «Збаразська Федора Степанівна»
м (Perohanych перейменував сторінку з Збаразька Федора Степанівна на Збаразська Федора Степанівна) |
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
||
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Феодора Збаразська 0.jpg|міні|Феодора Збаразська]] | [[Файл:Феодора Збаразська 0.jpg|міні|Феодора Збаразська]] | ||
− | ''' | + | '''Збаразська Федора Степанівна''', з народження '''Куцибіна Феодора Стефанівна''' (народилася [[6 травня]] [[1878]] в Носівці — померла 1966 в Носівці), козачка. |
== Українська козачка Носівської общини == | == Українська козачка Носівської общини == | ||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
У травні 1889 Феодорка успішно закінчила [[Носівське початкове народне училище]], про що говорить Свідоцтво Ніжинської повітової вчительської ради від 24 травня 1889. | У травні 1889 Феодорка успішно закінчила [[Носівське початкове народне училище]], про що говорить Свідоцтво Ніжинської повітової вчительської ради від 24 травня 1889. | ||
− | [[Файл:Феодора Збаразська 8.jpg|міні|Феодора з сином Миколою Кондратовичем Збаражським, (народився 1908, працював на цукрозаводі) | + | [[Файл:Феодора Збаразська 8.jpg|міні|Феодора з сином Миколою Кондратовичем Збаражським, (народився 1908, працював на цукрозаводі)]] |
Росла Феодора допитливою і серйозною дівчинкою. | Росла Феодора допитливою і серйозною дівчинкою. | ||
− | Жила | + | Жила сім'я Куцибіних неподалік [[Троїцька церква в Носівці|Троїцької церкви]] по вулиці Святотроїцькій. Садиба, як на той час, була досить охайна і велика (фото будинку де виросла і жила Феодора Степанівна до останнього дня свого життя додається). |
Виросла дівчинка в статну, вільнолюбну, незалежну носівську молоду Козачку, котра любила гарно вдягнутись та продемонструвати манери «світського» етикету. (фото додається). | Виросла дівчинка в статну, вільнолюбну, незалежну носівську молоду Козачку, котра любила гарно вдягнутись та продемонструвати манери «світського» етикету. (фото додається). | ||
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
:''«Тісто на бублики, бабусі необхідно було готувати надзвичайно круте, на опарі, дуже довго вимішувати — від чого боліли навіть сильні Федорині руки. Радувало лише те, що щоденна корзина її бубликів, що розкуповували вдячні носівчани, давала їй змогу вивчити сина до майстра цукроваріння, вижити в довоєнні та післявоєнні 1940-ві роки. Живучи в самому центрі Носівки, багатьом заїжджим спеціалістам, що приїздили в місто в післявоєнні роки, Феодора Степанівна здавала своє житло (це також приносило їй прибуток).'' | :''«Тісто на бублики, бабусі необхідно було готувати надзвичайно круте, на опарі, дуже довго вимішувати — від чого боліли навіть сильні Федорині руки. Радувало лише те, що щоденна корзина її бубликів, що розкуповували вдячні носівчани, давала їй змогу вивчити сина до майстра цукроваріння, вижити в довоєнні та післявоєнні 1940-ві роки. Живучи в самому центрі Носівки, багатьом заїжджим спеціалістам, що приїздили в місто в післявоєнні роки, Феодора Степанівна здавала своє житло (це також приносило їй прибуток).'' | ||
− | :''Бабуся була дуже віруючою людиною. Надзвичайно цінувала український іконопис. ЇЇ реліквією була сімейна ікона в стилі козацького бароко — «Благовіщення» 1808р. Глибоко релігійна бабуся Федора, після служби в Троїцькій церкві з радістю ішла до місцевого кінотеатру, що був зовсім поряд з будинком, на перегляд чергового фільму. І нічого «гріховного» в цьому не вбачала.'' | + | :''Бабуся була дуже віруючою людиною. Надзвичайно цінувала український іконопис. ЇЇ реліквією була сімейна ікона в стилі козацького бароко — «Благовіщення» 1808р. Глибоко релігійна бабуся Федора, після служби в [[Троїцька церква в Носівці|Троїцькій церкві]] з радістю ішла до місцевого кінотеатру, що був зовсім поряд з будинком, на перегляд чергового фільму. І нічого «гріховного» в цьому не вбачала.'' |
− | :''В старості, бабуся Федора не отримувала від влади пенсі, її забезпечували вдячні діти (син Микола та онука Галина). В останні роки життя вона втратила зір і поралась «навпомацки» (як могла). Дуже зраділа Феодора Стефанівна, коли онука Галина в 1965 році народила правнука Олега і принесла до неї, щоб вона наосліп могла до нього доторкнутись і відчути….» (Записала спогади Юлія Філь (Пономаренко) 18.01.2021р.).'' | + | :''В старості, бабуся Федора не отримувала від влади пенсі, її забезпечували вдячні діти (син Микола та онука Галина). В останні роки життя вона втратила зір і поралась «навпомацки» (як могла). Дуже зраділа Феодора Стефанівна, коли онука Галина в 1965 році народила правнука Олега і принесла до неї, щоб вона наосліп могла до нього доторкнутись і відчути….» (Записала спогади [[Юлія Філь|Юлія Філь (Пономаренко)]] 18.01.2021р.).'' |
Похована Феодора Стефанівна Збаразська (Куцибіна) на носівському центральному кладовищі в 1966 році. | Похована Феодора Стефанівна Збаразська (Куцибіна) на носівському центральному кладовищі в 1966 році. |
Поточна версія на 16:42, 24 жовтня 2024
Збаразська Федора Степанівна, з народження Куцибіна Феодора Стефанівна (народилася 6 травня 1878 в Носівці — померла 1966 в Носівці), козачка.
Українська козачка Носівської общини[ред. | ред. код]
- Нарис Юлії Філь «Українська козачка Носівської общини», опублікований 18 січня 2021 в Фейсбук-групі «Енциклопедія Носівщини».
Кажуть, що історія пишеться чоловіками. До речі, історія Носівщини також? Але чому? Жінок майже не помітно в нашій історії, і ким були ті носівчанки?
«Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука? Чи пісня й думка кволі?». Ці слова Лесі Українки, на мою думку, дуже точно підходять до образу й долі, непомітної в історії Носівки жінки — Феодори Степаніни Куцибіної (Збаразcької).
Народилась Феодора (Федора) Стефанівна (Степанівна) в містечку Носівка в сім'ї козака Стефана (Степана) та Уляни Куцибіних 6 травня 1878 року, православного віросповідання. В сім'ї росло ще дві дівчики: старша — Домна (Домініка) та менша Катерина.
У травні 1889 Феодорка успішно закінчила Носівське початкове народне училище, про що говорить Свідоцтво Ніжинської повітової вчительської ради від 24 травня 1889.
Росла Феодора допитливою і серйозною дівчинкою.
Жила сім'я Куцибіних неподалік Троїцької церкви по вулиці Святотроїцькій. Садиба, як на той час, була досить охайна і велика (фото будинку де виросла і жила Феодора Степанівна до останнього дня свого життя додається).
Виросла дівчинка в статну, вільнолюбну, незалежну носівську молоду Козачку, котра любила гарно вдягнутись та продемонструвати манери «світського» етикету. (фото додається).
До сьогоднішнього часу в родині збереглась особиста друкована візитна карточка (!!!)«Феодори Стефанівни Куцибіної» (додається фото). Візитна карточка жінки, на той час, виступала як аксесуар ділового та соціального етикету, підкреслювала статус особистості в суспільстві. Після революції 1917 візитні карточки були проголошені «пережитками» минулого і заборонені.
В 1907 році Феодора знайомиться та виходить заміж за штатного виїзного кондуктора станції Київ-І з Монастирищенської волості – Кондрата Збаразського (фото додається).
В 1908 році в них народжується первісток Микола. Любила та плекала вона свого синочка (фото Миколки на дитячому велосипеді 1911-1912 років в Києві додається).
Впевнено і по діловому вона могла самостійно без супроводу чоловіка їздити до Києва, Ніжина, Монастирища. З приводу цього, мала Безстроковий паспорт Козачки та Свідоцтво служби «Двіженія» на «Должность жени» терміном до 5 років. (зберігаються в родині по сьогоднішній день).
Доля жінки, на той час, суттєво залежала від чоловіка. Гордовита Феодора не потерпіла чоловікової зради і подала на розлучення з Кондратом. З того часу вона мусила думати як забезпечити себе та сина, як дати синові гідну освіту. Її вільна, підприємлива особистість, згадала навички українських козачок пекти та продавати на місцевому базарі – бублики (!!!). Бублики в Носівці, на початку 20 століття, були як суспільний, найпростіший, буденний харчовий продукт. Технологія їх приготування нами майже втрачена.
Зі спогадів онуки Галини (1937 р/н):
- «Тісто на бублики, бабусі необхідно було готувати надзвичайно круте, на опарі, дуже довго вимішувати — від чого боліли навіть сильні Федорині руки. Радувало лише те, що щоденна корзина її бубликів, що розкуповували вдячні носівчани, давала їй змогу вивчити сина до майстра цукроваріння, вижити в довоєнні та післявоєнні 1940-ві роки. Живучи в самому центрі Носівки, багатьом заїжджим спеціалістам, що приїздили в місто в післявоєнні роки, Феодора Степанівна здавала своє житло (це також приносило їй прибуток).
- Бабуся була дуже віруючою людиною. Надзвичайно цінувала український іконопис. ЇЇ реліквією була сімейна ікона в стилі козацького бароко — «Благовіщення» 1808р. Глибоко релігійна бабуся Федора, після служби в Троїцькій церкві з радістю ішла до місцевого кінотеатру, що був зовсім поряд з будинком, на перегляд чергового фільму. І нічого «гріховного» в цьому не вбачала.
- В старості, бабуся Федора не отримувала від влади пенсі, її забезпечували вдячні діти (син Микола та онука Галина). В останні роки життя вона втратила зір і поралась «навпомацки» (як могла). Дуже зраділа Феодора Стефанівна, коли онука Галина в 1965 році народила правнука Олега і принесла до неї, щоб вона наосліп могла до нього доторкнутись і відчути….» (Записала спогади Юлія Філь (Пономаренко) 18.01.2021р.).
Похована Феодора Стефанівна Збаразська (Куцибіна) на носівському центральному кладовищі в 1966 році.