Відмінності між версіями «Сонечко (дитячий садок у Носівці)»
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | {{Otheruses|Сонечко}} | ||
+ | |||
'''Носівський дитячий садок №2 «Сонечко»''' | '''Носівський дитячий садок №2 «Сонечко»''' | ||
Поточна версія на 21:56, 7 лютого 2023
Носівський дитячий садок №2 «Сонечко»
- Джерело: «Носівський дитячий садок №2 «Сонечко» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.
В грудні 1984 року в затишному і мальовничому місці Носівки відкрився новий типовий двоповерховий будинок дитсадка «Сонечко». Новобудова була незвичайною вже тим, що будували її за кошти, зароблені комсомольцями та молоддю міста на комсомольських суботниках. Всі роботи на будівництві виконувалися власними силами, не завжди спеціалістами.
«Згори» натисли і здали в експлуатацію ще неготовий об'єкт. Тому, після офіційного відкриття ще, навіть недобудованого дитсадка, довго доводилося виправляти прорахунки будівельників та займатися ремонтами. Під час дощів постійно протікав дах, не працювала належним чином опалювальна система зроблена неспеціалістами. Весь час виділялися недостатні кошти на ремонт. Іноді допомогу дитсадку надавали завод «Побідит» та меблева фабрика. Поступово налагодилося центральне водопостачання гарячої і холодної води, діяла своя котельня на твердому паливі. Персонал дитсадка був забезпечений усім необхідним для якісного виконання своїх обов’язків.
Першою завідуючою дитячим закладом стала Чуєнко Наталія Іванівна, але у вересні 1986 року вона перейшла працювати вчителькою до Носівської середньої школи №1.
Дяченко Валентина Миколаївна змінила її на цій посаді, а останньою завідуючою закладу стала Чистоткіна Валентина Борисівна.
В дитсадку відкрили 12 груп в кожній з яких було по 20-25 вихованців. 380 дітей виховувалося в той час у дитсадку.
З 1994 року поступово кількість дітей почала скорочуватися, відповідно стало менше груп. В 1997 році залишилося вже лише 6 груп – кількість дітей в дитсадку, через демографічну ситуацію, скоротилася вдвічі.
У вільних приміщеннях з 1996 року розпочали навчатися учні молодших класів Носівської восьмирічної школи №7, яка знаходилася поруч. Школа розміщувалася в старих будинках і їй гостро не вистачало класних кімнат. Директор школи Супрун Тамара Юріївна ясно розуміла перспективу можливого закриття «Сонечка» і неодноразово зверталася до керівництва району з проханням передати це приміщення школі. Та у влади були свої плани.
В 1997 році дитсадок закрили, дітей перевели до інших дошкільних закладів, а приміщення – продали.
Працювали в «Сонечку» такі вихователі: Гапон Любов Володимирівна, Оксимець Ольга Дмитрівна, Овод Олена Володимирівна, Білобловська Людмила Миколаївна, Чуб Антоніна Іванівна, Оксимець Світлана Миколаївна, Дем'яновська Валентина Федорівна, Бицька Лариса Василівна, Микула Світлана, Мовлик Валентина, Положечко Галина Яківна, Кумко Олена Віталіївна, Верба Світлана Миколаївна, Чепурна Валентина Олексіївна, Мархай Галина Іванівна.
Помічниками вихователів були Сова Оксана Андріївна, Ругаль Валентина Михайлівна, Азарова Тамара Миколаївна, Варламова Валентина Василівна, Чередніченко Віра Іванівна, Кушнір Тамара Миколаївна, Шатун Наталія В., Бондаренко Ніна Василівна, Музичними керівниками були Ювенко Ніна Григорівна та Оксимець А. А.
Медсестрою працювала Коновал Тамара Павлівна, завгоспом – Геращенко Валентина Миколаївна, кастеляншею – Овчарик Лідія Іванівна, комірником – Гейко Ольга Михайлівна, білизну прала Ліхачова Ніна Михайлівна.
Страви для малят готували кухарі Дубик Ніна Іванівна, Павленко Ольга Василівна та помічники кухаря Пручинська Любов Анатоліївна і Данько Паша Олексіївна.
Колектив дитсадка був дружним. Часто організовувалися екскурсії та поїздки до різних міст: Львова, Москви, Санкт-Петербурга інших. Їздили в Хатинь. Співробітники дитсадка проводили цікаві тематичні вечори в ДНЗ, організовували вітальні щедрівки, колядки для своїх колег.
За матеріалами Дяченко Валентини Миколаївни та Чистоткіної Валентини Борисівни.
2017 рік