Відмінності між версіями «Компанець Василь Йович»
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Це його рота звільняла мирних жителів, яких фашисти везли на розстріл. Серед визволених була його мати Зоя Митрофанівна і сестра Мотря Йовівна. | Це його рота звільняла мирних жителів, яких фашисти везли на розстріл. Серед визволених була його мати Зоя Митрофанівна і сестра Мотря Йовівна. | ||
| − | Бій із фашистськими відбірними головорізами був останнім для Василя Йовича. Посмертно його нагороджено орденом Слави | + | Бій із фашистськими відбірними головорізами був останнім для Василя Йовича. Посмертно його нагороджено орденом Слави першого ступеня. |
[[Категорія:Уродженці Мрина]] | [[Категорія:Уродженці Мрина]] | ||
[[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]] | [[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]] | ||
[[Категорія:Нагороджені орденом Слави]] | [[Категорія:Нагороджені орденом Слави]] | ||
| − | [[Категорія:Загиблі | + | [[Категорія:Загиблі на Німецько-радянській війні]] |
[[Категорія:Люди К]] | [[Категорія:Люди К]] | ||
Поточна версія на 09:54, 7 січня 2023
Василь Йович Компанець (народився в селі Мрин — загинув у бою 8 серпня 1943) — партизан в німецько-радянській війні. Командир мринської партизанської групи, командир штабної роти. Очолював бойові операції партизан.
До життєпису[ред. | ред. код]
Воював ще в роки громадянської війни у загоні Остапенка проти кайзерівців.
Працював на посаді замполіта Мринської МТС.
Загинув у бою на 110-му кілометрі 8 серпня 1943.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Посмертно нагороджений орденом Слави 1-го ступеня.
Василь Йович Компанець[ред. | ред. код]
- Фрагмент із книги «Партизанська Носівщина»
Василь Йович Компанець — корінний мринчанин. Ще в роки громадянської війни він юнаком воював проти кайзерівців в загоні Остапенка.
Очолював нову владу в Мрині. Вітчизняна війна застала Василя Йовича на посаді замполіта Мринської МТС.
Із створенням партизанського загону він очолював мринську партизанську групу, до складу якої входили Д. Голодний, І. Нижник, Л. Компанець, С. Сушко, Д. Глинка та інші. Компанець підтримував зв'язки із багатьма жителями Мрина, Селища, Лихачева, Хотинівки, Плоского. В дощ і непогоду лісовими стежками виходив він на зв'язок з підпільниками. В Мрині зрадники тремтіли при згадці одного його прізвища, а на ніч ховалися ночувати до своїх сусідів.
Це його рота звільняла мирних жителів, яких фашисти везли на розстріл. Серед визволених була його мати Зоя Митрофанівна і сестра Мотря Йовівна.
Бій із фашистськими відбірними головорізами був останнім для Василя Йовича. Посмертно його нагороджено орденом Слави першого ступеня.
