Відмінності між версіями «Шелест Іван Опанасович»
(Не показані 6 проміжних версій 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Іван Опанасович Шелест''' (? | + | '''Іван Опанасович Шелест''' (?—1941) — партійний діяч і господарник, партизан у Німецько-радянський війні. |
== Зі слів бабусі == | == Зі слів бабусі == | ||
− | : | + | :''Спогади [[Жигун Людмила|Людмили Жигун]]'' |
− | Зі слів своєї бабусі, Наталії Пантеліївни, дідусь Шелест Іван Опанасович, був хорошою, поважною людиною, комуністом. Працював на партійній роботі, потім завідував Мринським лісництвом, а перед війною очолив | + | Зі слів своєї бабусі, Наталії Пантеліївни, дідусь Шелест Іван Опанасович, був хорошою, поважною людиною, комуністом. Працював на партійній роботі, потім завідував Мринським лісництвом, а перед війною очолив маслозавод. Іван Опанасович, як і всі комуністи був у списках народних ополченців, які під керівництвом М. І. Стратілата готувалися до матеріального забезпечення майбутьнього партизанського загону. Та коли прийшли в Носівку фашисти він здобував цінні відомості для партизанського загону. |
− | [[Категорія: | + | == Фрагмент із книги "[[Партизанська Носівщина]] == |
+ | |||
+ | '''Мобілізація комуністів. Перші втрати''' | ||
+ | |||
+ | Але частина тих, хто дав згоду стати народними месниками залишилися біля своїх сімей. Яка причина їх неявки в загін, чому вони не включились в боротьбу з ворогом? Все це потрібно було знати командуванню. І ось було вирішено підготувати листа до всіх, хто не з'явився в партизанській загін і під розписку вручити його. Цим також перевірялася дієвість підпільників, явочні квартири, наявність зв'язкових. Завдання зустрітися з такими комуністами було доручено Симоненку, [[Шевирьов]]у та іншим. До цього завдання був залучений і [[Шелест Іван Панасович|Іван Панасович Шелест]]. | ||
+ | |||
+ | Цей захід можна вважати не тільки організаційним. По суті відвідування квартир комуністів було зв'язане не з меншим ризиком ніж участь в бойових операціях. Адже в Носівці і селах були розташовані гітлерівські військові частини, вже була створена поліція. | ||
+ | |||
+ | ... | ||
+ | |||
+ | Тоді ж завдання — вручити листи Стратилата і доставити в загін тих, хто згодиться стати партизанами, одержав Іван Панасович Шелест. Але для нього виконання такого завдання закінчилося трагічно. Загибель Шелеста була першою втратою загону. | ||
+ | |||
+ | Іван Панасович Шелест працював директором Носівського молокозаводу. Після того як було прийнято рішення зібрати в загоні всіх членів партії, він декілька разів по завданню Стратилата направлявся в Носівку. Декількох чоловік він уже переправив у партизанський загін. В другій половині жовтня він направляється в Носівку з таким же завданням в третій раз. Виконавши доручене завдання він вирішив навідатися до своєї сім'і. Але як виявилося, за його подвір'ям слідкували зрадники-поліцаї. В цей раз його арештовують німецькі запроданці. Тривалий час його тримали ув'язненим у Носівській жандармерії, яка розміщена в будинку поруч із старим приміщенням райвиконкому. Одного разу, коли арештованих вели на черговий допит, група в кількості трьох чоловік спробувала врятуватися втечею. Це були Шелест, Козел — голова одного із колгоспів Носівки та Дородний — працівник райвиконкому, а пізніше — райспоживспілки. Вони одночасно побігли в різні сторони, так щоб весь конвой не міг їх переслідувати. Дородное кинувся тікати в напрямку приміщення старого райкому партії, Козел — через стадіон в напрямку теперішнього Будинку культури, а Шелест — в північну сторону по вулиці Філівці: (тепер вулиця Кірова). Дороднова перейняли і схопили живим, Козел поліцейськими пострілами був убитий на території поруч із стадіоном, а Шелеста було поранено. Тікаючи вже тяжко пораненим він забіг на подвір'я жительки Смереги і сховався в сараї на сіні. Але поранений партизан залишив за собою кривавий слід. Поліцаї пішли по слідах крові, знайшли і схопили його. Там же він був розстріляний. Вже коли Носівку звільнили від окупантів, тіла розстріляних були перенесені в центральну братську могилу м. Носівки. Над зрадниками, які вислідили партизана Шелеста, відбувся партизанський суд, який виніс їм найвищу міру покарання. Через декілька місяців після загибелі Шелеста, народними месниками вирок було виконано. Зрадники понесли заслужену кару. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Діячі Комуністичної партії]] | ||
+ | [[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]] | ||
+ | [[Категорія:Загиблі на Німецько-радянській війні]] | ||
[[Категорія:Люди Ш]] | [[Категорія:Люди Ш]] |
Поточна версія на 07:45, 5 листопада 2023
Іван Опанасович Шелест (?—1941) — партійний діяч і господарник, партизан у Німецько-радянський війні.
Зі слів бабусі[ред. | ред. код]
- Спогади Людмили Жигун
Зі слів своєї бабусі, Наталії Пантеліївни, дідусь Шелест Іван Опанасович, був хорошою, поважною людиною, комуністом. Працював на партійній роботі, потім завідував Мринським лісництвом, а перед війною очолив маслозавод. Іван Опанасович, як і всі комуністи був у списках народних ополченців, які під керівництвом М. І. Стратілата готувалися до матеріального забезпечення майбутьнього партизанського загону. Та коли прийшли в Носівку фашисти він здобував цінні відомості для партизанського загону.
Фрагмент із книги "Партизанська Носівщина[ред. | ред. код]
Мобілізація комуністів. Перші втрати
Але частина тих, хто дав згоду стати народними месниками залишилися біля своїх сімей. Яка причина їх неявки в загін, чому вони не включились в боротьбу з ворогом? Все це потрібно було знати командуванню. І ось було вирішено підготувати листа до всіх, хто не з'явився в партизанській загін і під розписку вручити його. Цим також перевірялася дієвість підпільників, явочні квартири, наявність зв'язкових. Завдання зустрітися з такими комуністами було доручено Симоненку, Шевирьову та іншим. До цього завдання був залучений і Іван Панасович Шелест.
Цей захід можна вважати не тільки організаційним. По суті відвідування квартир комуністів було зв'язане не з меншим ризиком ніж участь в бойових операціях. Адже в Носівці і селах були розташовані гітлерівські військові частини, вже була створена поліція.
...
Тоді ж завдання — вручити листи Стратилата і доставити в загін тих, хто згодиться стати партизанами, одержав Іван Панасович Шелест. Але для нього виконання такого завдання закінчилося трагічно. Загибель Шелеста була першою втратою загону.
Іван Панасович Шелест працював директором Носівського молокозаводу. Після того як було прийнято рішення зібрати в загоні всіх членів партії, він декілька разів по завданню Стратилата направлявся в Носівку. Декількох чоловік він уже переправив у партизанський загін. В другій половині жовтня він направляється в Носівку з таким же завданням в третій раз. Виконавши доручене завдання він вирішив навідатися до своєї сім'і. Але як виявилося, за його подвір'ям слідкували зрадники-поліцаї. В цей раз його арештовують німецькі запроданці. Тривалий час його тримали ув'язненим у Носівській жандармерії, яка розміщена в будинку поруч із старим приміщенням райвиконкому. Одного разу, коли арештованих вели на черговий допит, група в кількості трьох чоловік спробувала врятуватися втечею. Це були Шелест, Козел — голова одного із колгоспів Носівки та Дородний — працівник райвиконкому, а пізніше — райспоживспілки. Вони одночасно побігли в різні сторони, так щоб весь конвой не міг їх переслідувати. Дородное кинувся тікати в напрямку приміщення старого райкому партії, Козел — через стадіон в напрямку теперішнього Будинку культури, а Шелест — в північну сторону по вулиці Філівці: (тепер вулиця Кірова). Дороднова перейняли і схопили живим, Козел поліцейськими пострілами був убитий на території поруч із стадіоном, а Шелеста було поранено. Тікаючи вже тяжко пораненим він забіг на подвір'я жительки Смереги і сховався в сараї на сіні. Але поранений партизан залишив за собою кривавий слід. Поліцаї пішли по слідах крові, знайшли і схопили його. Там же він був розстріляний. Вже коли Носівку звільнили від окупантів, тіла розстріляних були перенесені в центральну братську могилу м. Носівки. Над зрадниками, які вислідили партизана Шелеста, відбувся партизанський суд, який виніс їм найвищу міру покарання. Через декілька місяців після загибелі Шелеста, народними месниками вирок було виконано. Зрадники понесли заслужену кару.