Відмінності між версіями «Рейський Владислав Степанович»
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| − | Його батько, Рейський Степан Леонтійович, родом із Мрина, маму звали Тамара. | + | Його батько, Рейський Степан Леонтійович (1894 — ?), родом із Мрина, маму звали Тамара. |
Закінчив Київський кінотехнікум (1956) та операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1972). Працював асистентом оператора «Укркінохроніки». З 1960 р. — оператор студії «Укртелефільм».<ref name="z">{{cite web | url = http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-05-08/38290 | title = Старійшина операторського цеху Владислав Рейський: «На зйомку я їздив тролейбусом» | author = Юлія Максимчук | date = 2008-05-08 | accessdate = 2015-05-08}}</ref> | Закінчив Київський кінотехнікум (1956) та операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1972). Працював асистентом оператора «Укркінохроніки». З 1960 р. — оператор студії «Укртелефільм».<ref name="z">{{cite web | url = http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-05-08/38290 | title = Старійшина операторського цеху Владислав Рейський: «На зйомку я їздив тролейбусом» | author = Юлія Максимчук | date = 2008-05-08 | accessdate = 2015-05-08}}</ref> | ||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
[[Файл:Владислав Рейський (нагороди).jpg|thumb|праворуч|Нагороди Владислава Рейського]] | [[Файл:Владислав Рейський (нагороди).jpg|thumb|праворуч|Нагороди Владислава Рейського]] | ||
| − | * Орден «За мужність» III | + | * Орден «За мужність» III ступеня; |
* Медаль «Захиснику Вітчизни»; | * Медаль «Захиснику Вітчизни»; | ||
* Медаль «За бездоганну службу» І ступеня; | * Медаль «За бездоганну службу» І ступеня; | ||
Поточна версія на 07:12, 11 травня 2024
Владислав Степанович Рейський (народився 11 травня 1932 в Києві — помер 22 жовтня 2021 в Києві) — репортер, кіно- і відеооператор. Його батько родом із Мрина.
Життєпис[ред. | ред. код]
Його батько, Рейський Степан Леонтійович (1894 — ?), родом із Мрина, маму звали Тамара.
Закінчив Київський кінотехнікум (1956) та операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1972). Працював асистентом оператора «Укркінохроніки». З 1960 р. — оператор студії «Укртелефільм».[1]
Під час Німецько-радянської війни був зв'язковим Київського підпілля «Арсеналець».[2]
Зняв стрічки: «Шляхами Югославії» (1966), «Зустріч з Седнівим» (1966), «Карпатські етюди», «Трипільська балада» (1967), «Червоні й сині галстуки» (1968), «Весна степового краю», «Хазяїн землі» (1969), «Щоденник з'їзду ЛКСМУ», «Палац науки» (1970), «Застава на Дунаї», «Батько і син» (1971), «Ключі від неба» (1972), «У мирному небі України», «Змагання — це творчість» (1973), «Подвиг на кордоні» (1974), «Тваринництву — ударний фронт» (1974. Диплом Держтелерадіо), «Званням солдата зобов'язаний» (1975), «Ми не з легенди», «Полісся — партизанський край» (1977), «Нафтовики Полісся» (1978), «Біля воріт країни» (1979), «Слід на землі», «Про що говорять деснянські хвилі» (1981), «Рядовий кордону», «Слово Гіталова» (1982) та інші.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалід першої групи.[1]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член Національних спілок журналістів і кінематографістів України.
Заступник голови об'єднання ветеранів Чернігівського земляцтва в Києві.[2]
Відзнаки[ред. | ред. код]
.jpg)
- Орден «За мужність» III ступеня;
- Медаль «Захиснику Вітчизни»;
- Медаль «За бездоганну службу» І ступеня;
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
- Медаль Жукова;
- Медаль «Ветеран праці»;
- Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»;
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1,0 1,1 Юлія Максимчук: Старійшина операторського цеху Владислав Рейський: «На зйомку я їздив тролейбусом», 2008-05-08, переглянуто 2015-05-08
- ↑ 2,0 2,1 В краю партизанської слави // Отчий порігтомвипуск. — {{{language}}}.</includeonly
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.131.
