Відмінності між версіями «Литвиненко Надія Іванівна»
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Навчалася в Харкові. | Навчалася в Харкові. | ||
| − | З 1981 — завідувачка дитячого садка в [[Колгосп імені Куйбишева|колгоспі імені Куйбишева]] (с. Володькова | + | З 1981 — завідувачка дитячого садка в [[Колгосп імені Куйбишева|колгоспі імені Куйбишева]] (с. [[Володькова Дівиця]]). |
== Усе життя - серед дітей == | == Усе життя - серед дітей == | ||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
{{Примітки}} | {{Примітки}} | ||
| − | [[Категорія:Завідувачі | + | [[Категорія:Завідувачі дошкільних навчальних закладів]] |
[[Категорія:Люди:Володькова Дівиця]] | [[Категорія:Люди:Володькова Дівиця]] | ||
[[Категорія:Люди Л]] | [[Категорія:Люди Л]] | ||
Поточна версія на 18:03, 31 березня 2021
Надія Іванівна Литвиненко — завідувачка дитячого садка в колгоспі імені Куйбишева (с. Володькова Дівиця).
До життєпису[ред. | ред. код]
Навчалася в Харкові.
З 1981 — завідувачка дитячого садка в колгоспі імені Куйбишева (с. Володькова Дівиця).
Усе життя - серед дітей[ред. | ред. код]
- Джерело: Усе життя - серед дітей, Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради, 31 грудня 2021
Навіть не знаючи, яку обрала по життю професію Надія Іванівна Литвиненко, щойно познайомившись з цією жінкою ловиш себе на думці: вчителька або вихователька. І не помиляєшся, бо все своє життя ця жінка присвятила дошкіллю. Обрати саме цю професію була мрія її з дитинства, яка продовжилася у навчанні в Харкові, а потім у десятках років щоденної роботи з малечею, яку дуже любила.
Коли 1971 році повернулася у рідне село вже з родиною: чоловіком та трьома дітками з Березни, влаштувалася у сільський садок. І до сьогодні з теплотою згадує тодішню завідуючу Марію Григорівну Чоп, яка стала не лише мудрим керівником, а ще й справжнім другом, наставником. Десять років роботи у тому колективі залишилися найсвітлішими спогадами. Тому, коли у 1981 році тодішній голова колгоспу Григорій Ілляш запропонував саме їй очолити колгоспний дошкільний заклад, вона й сумнівалася, проте погодилася. І стала доброю ученицею своєї наставниці, запозичивши всі найкращі її якості вихователя і керівника, зібрала колектив людей, для яких дошкілля і дитина — найголовніша справа у житті. Власне, і у власній родині і вона, і чоловік, Микола Олександрович також все життя подарували не лише один одному, а передусім своїм чотирьом дітям: трьом синам та доньці, сімом онукам і двом правнукам. Їхні найрідніші надзвичайно пишаються своїми батьками, бабусею та дідусем, вчаться у них доброті, людяності і безмежній любові та повазі один до одного. До речі, у травні минає 55-а річниця їхнього подружнього життя.
- — У житті буває всього, не тільки радісно та світло, та коли переживаєш все не поодинці, а вдвох, то й лихе ділиться, а щастя – множиться, — такою простою філософією сімейного життя ділиться Надія Іванівна.
І якось справді погоджуєшся з цими простими і надзвичайно мудрими словами жінки, матері, вихователя, людини, яка вміє бачити людину і в дитині, і в дорослому, а ще пройшла по життю сівачем розумного, доброго, вічного…
