Відмінності між версіями «Мусін-Пушкін Володимир Олексійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 3: Рядок 3:
 
'''Володимир Олексійович Мусін-Пушкін''' (народився [[7 листопада]] [[1868]] — помер [[17 квітня]] [[1918]]) — граф-церемонімейстер імператорського двору Російської імперії, Чернігівський голова дворянства. Добудував і ввів у дію [[Носівський цукровий завод]], після банкрутства акціонерного товариства, яке розпочинало будівництво.  
 
'''Володимир Олексійович Мусін-Пушкін''' (народився [[7 листопада]] [[1868]] — помер [[17 квітня]] [[1918]]) — граф-церемонімейстер імператорського двору Російської імперії, Чернігівський голова дворянства. Добудував і ввів у дію [[Носівський цукровий завод]], після банкрутства акціонерного товариства, яке розпочинало будівництво.  
  
Граф помер 14 квітня 1918 у Носівці й похований у Києві на Байковому кладовищі.
+
Був останнім власником садиби Стольне на Менщині.<ref>{{cite web | url = https://mena.org.ua/blog/menshchyna-istorychna-usad-ba-stol-noe/ | title = Садиб Стольне | publisher = Менщина історична | author = Світлдана Чичкан | date = 2020 | accessdate = | language = російською}}</ref>
 +
 
 +
Граф убитий 17 квітня 1918 у Носівці й похований 13 червня в Києві на Байковому кладовищі.<ref name="d">{{cite web | url = https://rg.ru/2016/07/12/rodina-dar-musiny-pushkiny.html | title = Домашний архив Родины: "Мы будем счастливы - благодаренье снимку..." | publisher = Родина - № 7(716) | author = | date = 1 липня 2016| accessdate = | language = російською}}</ref>
 +
 
 +
== Родина ==
 +
Був одружений з графинею Єлизаветою Василівною Капніст (1868-1944), дочкою графа Василя Олексійовича Капніста (1838-1910) і княжни Варвари Василівни Рєпніної (1841-1919), внучки декабриста О. В. Капніста і племінниці князя Н. В. Рєпніна. У шлюбі було семеро дітей:<ref name="d" />
 +
* Варвара (1892-1970) — з 1917 року дружина князя Ігоря Вадимовича Рєпніна-Волконського (1892-1970);
 +
* Олексій (1893-1966) - бився в Добровольчої армії [3];
 +
* Василь (1894-1959) - священик РПЦЗ [3];
 +
* Любов (1897-1939) - з 1918 року дружина Сергія Сергійовича Ісакова (1894-1919);
 +
* Мстислав (1899-1960) - архімандрит (1948), настоятель храму Сергіївського подвір'я [3];
 +
* Андрій (1903-1969) - з 1931 року одружений на Ірині Борисівні Гонорським (1911-2000), дочки полковника Б. Н. Гонорським;
 +
* Ілля (1908-1989) - з 1949 року одружений на Тамарі Миколаївні Кибардин (рід. 1921).
  
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
 
* [[Мусіни-Пушкіни]]
 
* [[Мусіни-Пушкіни]]
 +
 +
== Примітки ==
 +
{{Примітки}}
  
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 22:56, 18 квітня 2021

Граф Мусін-Пушкін

Володимир Олексійович Мусін-Пушкін (народився 7 листопада 1868 — помер 17 квітня 1918) — граф-церемонімейстер імператорського двору Російської імперії, Чернігівський голова дворянства. Добудував і ввів у дію Носівський цукровий завод, після банкрутства акціонерного товариства, яке розпочинало будівництво.

Був останнім власником садиби Стольне на Менщині.[1]

Граф убитий 17 квітня 1918 у Носівці й похований 13 червня в Києві на Байковому кладовищі.[2]

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з графинею Єлизаветою Василівною Капніст (1868-1944), дочкою графа Василя Олексійовича Капніста (1838-1910) і княжни Варвари Василівни Рєпніної (1841-1919), внучки декабриста О. В. Капніста і племінниці князя Н. В. Рєпніна. У шлюбі було семеро дітей:[2]

  • Варвара (1892-1970) — з 1917 року дружина князя Ігоря Вадимовича Рєпніна-Волконського (1892-1970);
  • Олексій (1893-1966) - бився в Добровольчої армії [3];
  • Василь (1894-1959) - священик РПЦЗ [3];
  • Любов (1897-1939) - з 1918 року дружина Сергія Сергійовича Ісакова (1894-1919);
  • Мстислав (1899-1960) - архімандрит (1948), настоятель храму Сергіївського подвір'я [3];
  • Андрій (1903-1969) - з 1931 року одружений на Ірині Борисівні Гонорським (1911-2000), дочки полковника Б. Н. Гонорським;
  • Ілля (1908-1989) - з 1949 року одружений на Тамарі Миколаївні Кибардин (рід. 1921).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Світлдана Чичкан: Садиб Стольне, Менщина історична, 2020
  2. 2,0 2,1 Домашний архив Родины: "Мы будем счастливы - благодаренье снимку...", Родина - № 7(716), 1 липня 2016

Посилання[ред. | ред. код]