Відмінності між версіями «Кияниця Іван Гордійович»
м (Заміна тексту — «’» на «'») |
|||
| (Не показано 5 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Іван Гордійович Кияниця''' (? — ?) — | + | '''Іван Гордійович Кияниця''' (? — ?) — козак, все життя був ковалем, мав кузню. |
| − | Прадід [[Кияниця Василь Васильович|Кияниці Василя Васильовича]], дід [[Кияниця Василь Сергійович|Кияниці Василя Сергійовича]] (1919—1995), батько [[Кияниця Сергій Іванович|Кияниці Сергія Івановича]]. | + | == Родовід == |
| + | Прадід [[Кияниця Василь Васильович|Кияниці Василя Васильовича]] (нар. 1950), дід [[Кияниця Василь Сергійович|Кияниці Василя Сергійовича]] (1919—1995), батько [[Кияниця Сергій Іванович|Кияниці Сергія Івановича]]. | ||
| + | == Купча на земельну ділянку == | ||
5 березня 1912 року купив у козака [[Оксимець Іван Федорович|Івана Федоровича Оксимця]] земельну ділянку на [[Кобизький шлях|Кобизькому Шляху]]. | 5 березня 1912 року купив у козака [[Оксимець Іван Федорович|Івана Федоровича Оксимця]] земельну ділянку на [[Кобизький шлях|Кобизькому Шляху]]. | ||
| Рядок 8: | Рядок 10: | ||
[[File:Купча Івана Кияниці 2.jpg|720пкс]] | [[File:Купча Івана Кияниці 2.jpg|720пкс]] | ||
| + | |||
| + | == Спогади == | ||
| + | :''Фрагмент спогадів [[Кияниця Василь Васильович|Василя Васильовича Кияниці]] про свого батька, [[Кияниця Василь Сергійович|Кияницю Василя Сергійовича]]<ref>[https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/1982420655218744/ Носівка Nosivka Носовка] 2019-03-31</ref>:'' | ||
| + | |||
| + | З перших днів пішов працювати трактористом до місцевого [[Колгосп імені Енгельса|колгоспу ім. Енгельса]]. Так все життя трактористом гусеничних тракторів і пропрацював. Ще й після виходу на пенсію працював, але вже на колісному «Бєларусі» на який його «пересадив» тодішній голова колгоспу [[К. О. Воловник]]. Бо «крутити баранку» з гідропідсилювачем вважалося значно легшим, аніж тягати важелі «ДТ-54», «ДТ-55», «ДТ-75» на яких йому довелося працювати за колгоспне життя. | ||
| + | |||
| + | Чому обрав колгосп? Адже були пропозиції піти викладачем у [[Мринське училище механізації]], запрошували працювати у міліцію, у військкомат. А він обрав колгосп. Коли я вже подорослішав і теж якось спитав: «Чому колгосп?», він, помовчавши, сказав: «Сину, велика частина земель колгоспу «Енгельса», то наша із тобою земля». – Як, наша? – Ти ж знаєш, що твій дід і його батько Іван Гордійович, потомственні козаки, все життя були ковалями. Мали кузні і хоч і важкою працею, але заробляли непогані гроші. На гроші ті придбавали землю. Десятину за десятиною. Сіяли зернові, вирощували овець. Сім'я у діда була велика і трудилися усі дуже важко. Хіба що коли у сезон наймали наймитів для допомоги. | ||
| + | |||
| + | А потім прийшли більшовики і все відібрали. Розкуркулили. Дід, щоб уникнути заслання на Соловки, віддав всі землі і 12 десятин дубового лісу й кузню добровільно. Він вже був старим для супротиву. А потім колективізація, голодовки. Все змінилося. Але ж ми селяни. От пішов я доглядати свою, ставшу колгоспною, землю… Так он що то за папери із царськими водяними орлами зберігалися у сундучку! Скільки я малим їх перебирав і роздивлявся. Особливо вражали великі водяні знаки, коли той папір дивитися проти вікна. А було ж тих «паперів» не один десяток. І то було все, що залишилося від каторжної праці династії ковалів. Нічого нема вічного. Про це мають пам'ятати ті, хто скуповують землю. Настане час і у них її теж заберуть. | ||
| + | |||
| + | == Примітки == | ||
| + | {{Примітки}} | ||
[[Категорія:Ковалі]] | [[Категорія:Ковалі]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Козаки]] |
[[Категорія:Люди К]] | [[Категорія:Люди К]] | ||
Поточна версія на 16:45, 24 жовтня 2024
Іван Гордійович Кияниця (? — ?) — козак, все життя був ковалем, мав кузню.
Родовід[ред. | ред. код]
Прадід Кияниці Василя Васильовича (нар. 1950), дід Кияниці Василя Сергійовича (1919—1995), батько Кияниці Сергія Івановича.
Купча на земельну ділянку[ред. | ред. код]
5 березня 1912 року купив у козака Івана Федоровича Оксимця земельну ділянку на Кобизькому Шляху.
Спогади[ред. | ред. код]
- Фрагмент спогадів Василя Васильовича Кияниці про свого батька, Кияницю Василя Сергійовича[1]:
З перших днів пішов працювати трактористом до місцевого колгоспу ім. Енгельса. Так все життя трактористом гусеничних тракторів і пропрацював. Ще й після виходу на пенсію працював, але вже на колісному «Бєларусі» на який його «пересадив» тодішній голова колгоспу К. О. Воловник. Бо «крутити баранку» з гідропідсилювачем вважалося значно легшим, аніж тягати важелі «ДТ-54», «ДТ-55», «ДТ-75» на яких йому довелося працювати за колгоспне життя.
Чому обрав колгосп? Адже були пропозиції піти викладачем у Мринське училище механізації, запрошували працювати у міліцію, у військкомат. А він обрав колгосп. Коли я вже подорослішав і теж якось спитав: «Чому колгосп?», він, помовчавши, сказав: «Сину, велика частина земель колгоспу «Енгельса», то наша із тобою земля». – Як, наша? – Ти ж знаєш, що твій дід і його батько Іван Гордійович, потомственні козаки, все життя були ковалями. Мали кузні і хоч і важкою працею, але заробляли непогані гроші. На гроші ті придбавали землю. Десятину за десятиною. Сіяли зернові, вирощували овець. Сім'я у діда була велика і трудилися усі дуже важко. Хіба що коли у сезон наймали наймитів для допомоги.
А потім прийшли більшовики і все відібрали. Розкуркулили. Дід, щоб уникнути заслання на Соловки, віддав всі землі і 12 десятин дубового лісу й кузню добровільно. Він вже був старим для супротиву. А потім колективізація, голодовки. Все змінилося. Але ж ми селяни. От пішов я доглядати свою, ставшу колгоспною, землю… Так он що то за папери із царськими водяними орлами зберігалися у сундучку! Скільки я малим їх перебирав і роздивлявся. Особливо вражали великі водяні знаки, коли той папір дивитися проти вікна. А було ж тих «паперів» не один десяток. І то було все, що залишилося від каторжної праці династії ковалів. Нічого нема вічного. Про це мають пам'ятати ті, хто скуповують землю. Настане час і у них її теж заберуть.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Носівка Nosivka Носовка 2019-03-31
