Відмінності між версіями «Залізнична станція Носівка»
м (Perohanych перейменував сторінку з Носівка (станція) на Залізнична станція Носівка) |
(→Люди) |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
* [[Потильчак Іван Іванович]] — начальник станції. | * [[Потильчак Іван Іванович]] — начальник станції. | ||
+ | |||
+ | == Станція Носівка. Єдина і неповторна == | ||
+ | : ''Фрагмент статті: {{cite web | url = https://www.swrailway.gov.ua/rabslovo/;?nid=234 | title = Веб-публикація статей газети | publisher = | author = Анатолій Романов | date = | accessdate =}}'' | ||
+ | |||
+ | Тогочасний начальник ст. Ніжин Володимир Муравський звернув увагу на кмітливого й сумлінного юнака, через рік запропонував йому посаду начальника вантажного двору. Й рекомендував кандидатуру свого підлеглого начальнику відділу перевезень Київського відділку Миколі Степурі й начальнику відділку Леоніду Желєзняку на посаду начальника ст. Носівка. Микола Федорович і Леонід Леонідович дали «добро», й лінійна станція 3-го класу Носівка отримала нового молодого керівника. | ||
+ | |||
+ | :''- Зізнаюся, було страшнувато заступати на цю посаду, - каже Іван Іванович. - Тоді станція була не такою. Колектив налічував майже п’ять десятків працівників. Обсяги робіт теж були вагомі: вантажилось до 20, вивантажувалось понад 30 вагонів у середньому щодоби. Два десятки підприємств були надійними клієнтами залізниці.'' | ||
+ | |||
+ | Спочатку було дуже важко, не вистачало знань, досвіду. Та недаремно залізничники славляться взаємодопомогою. Іван Іванович вдячний тодішнім колегам, які підставили йому плече підтримки: черговим по станції фронтовику А. Щербині, М. Філю, Л. Тоцькій. … | ||
+ | |||
+ | Кризові дев'яності боляче вдарили по колективу станції. Різко зменшились обсяги вантажної роботи, більше ніж удвічі скоротилася чисельність штату, з 3-ої на 4-ту понизилась класність станції. | ||
+ | |||
+ | :''- Та ці негаразди, слава Богу, позаду. Наразі на нестачу вантажної роботи гріх скаржитись. Ділова активність наших партнерів сприяє її зростанню. Взяти хоча б місцеве хлібоприймальне підприємство. Це потужна приватна агрофірма, яка капітально відремонтувала власну під’їзну колію, має власний маневровий тепловоз ТГМ-2. Завдяки їй з початку року навантажено майже 900 вагонів, а вивантажено ще більше. Пожвавили економічну активність інші клієнти, скажімо, цукровий завод, райавтодор тощо. Так що в майбутнє дивимось з оптимізмом.'' | ||
+ | |||
+ | :''Штат станції зараз невеликий: двадцять працівників. Усі люди сумлінні, відповідальні, на яких можна цілком покластися. В колективі поважають таких досвідчених працівників, як чергова по станції Лідія Тоцька, вантажний касир Альона Бублик, квитковий касир Ніна Білобловська, станційний працівник Тетяна Воронка.'' | ||
+ | |||
+ | P.S. Полишаючи станцію, мимоволі спинилися біля пам’ятника Т.Г. Шевченку. | ||
+ | |||
+ | На чорній кам’яній плиті закарбовано «Носівчани у травні 1861 року в глибокій скорботі проводжали до місця останнього спочину славетного сина українського народу - великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка». А далі - рядок із поезії, який є актуальним і у наш час. Вдумайтеся: «Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать, думать, сіять, не ждать. І посіяне жать - роботящим рукам». Скажете, присвята хліборобам?! | ||
+ | |||
+ | А нам здалося, що ці слова можна було б присвятити і трудівникам сталевих колій. Адже хлібний конвеєр у наш час без залізниці не працюватиме… | ||
+ | |||
+ | Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА | ||
== Посилання == | == Посилання == |
Версія за 13:25, 30 листопада 2020
Носівка — проміжна станція 4 класу Південно-Західної залізниці. Розташована у місті Носівка Чернігівської області на лінії Дарниця—Ніжин між зупиночними пунктами Космічна та Дослідна.
Вокзал має 2 основні та 4 допоміжні колії. На самій станції знаходяться вантажні пакгаузи та розвантажувальна рампа.
На станції зупиняються електропоїзди, зокрема підвищеного комфорту, поїзди далекого сполучення на станції не зупиняються.
Люди
- Потильчак Іван Іванович — начальник станції.
Станція Носівка. Єдина і неповторна
- Фрагмент статті: Анатолій Романов: Веб-публикація статей газети
Тогочасний начальник ст. Ніжин Володимир Муравський звернув увагу на кмітливого й сумлінного юнака, через рік запропонував йому посаду начальника вантажного двору. Й рекомендував кандидатуру свого підлеглого начальнику відділу перевезень Київського відділку Миколі Степурі й начальнику відділку Леоніду Желєзняку на посаду начальника ст. Носівка. Микола Федорович і Леонід Леонідович дали «добро», й лінійна станція 3-го класу Носівка отримала нового молодого керівника.
- - Зізнаюся, було страшнувато заступати на цю посаду, - каже Іван Іванович. - Тоді станція була не такою. Колектив налічував майже п’ять десятків працівників. Обсяги робіт теж були вагомі: вантажилось до 20, вивантажувалось понад 30 вагонів у середньому щодоби. Два десятки підприємств були надійними клієнтами залізниці.
Спочатку було дуже важко, не вистачало знань, досвіду. Та недаремно залізничники славляться взаємодопомогою. Іван Іванович вдячний тодішнім колегам, які підставили йому плече підтримки: черговим по станції фронтовику А. Щербині, М. Філю, Л. Тоцькій. …
Кризові дев'яності боляче вдарили по колективу станції. Різко зменшились обсяги вантажної роботи, більше ніж удвічі скоротилася чисельність штату, з 3-ої на 4-ту понизилась класність станції.
- - Та ці негаразди, слава Богу, позаду. Наразі на нестачу вантажної роботи гріх скаржитись. Ділова активність наших партнерів сприяє її зростанню. Взяти хоча б місцеве хлібоприймальне підприємство. Це потужна приватна агрофірма, яка капітально відремонтувала власну під’їзну колію, має власний маневровий тепловоз ТГМ-2. Завдяки їй з початку року навантажено майже 900 вагонів, а вивантажено ще більше. Пожвавили економічну активність інші клієнти, скажімо, цукровий завод, райавтодор тощо. Так що в майбутнє дивимось з оптимізмом.
- Штат станції зараз невеликий: двадцять працівників. Усі люди сумлінні, відповідальні, на яких можна цілком покластися. В колективі поважають таких досвідчених працівників, як чергова по станції Лідія Тоцька, вантажний касир Альона Бублик, квитковий касир Ніна Білобловська, станційний працівник Тетяна Воронка.
P.S. Полишаючи станцію, мимоволі спинилися біля пам’ятника Т.Г. Шевченку.
На чорній кам’яній плиті закарбовано «Носівчани у травні 1861 року в глибокій скорботі проводжали до місця останнього спочину славетного сина українського народу - великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка». А далі - рядок із поезії, який є актуальним і у наш час. Вдумайтеся: «Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать, думать, сіять, не ждать. І посіяне жать - роботящим рукам». Скажете, присвята хліборобам?!
А нам здалося, що ці слова можна було б присвятити і трудівникам сталевих колій. Адже хлібний конвеєр у наш час без залізниці не працюватиме…
Анатолій РОМАНОВ, Фото Віталія НОСАЧА