Відмінності між версіями «Свиста Віктор Григорович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Свиста Віктор Григорович''' (народився [[4 вересня]] [[1982]] в селі [[Держанівка]] — помер [[8 листопада]] [[2025]], поблизу н.п. Серебрянка на Донеччині)
 
'''Свиста Віктор Григорович''' (народився [[4 вересня]] [[1982]] в селі [[Держанівка]] — помер [[8 листопада]] [[2025]], поблизу н.п. Серебрянка на Донеччині)
  
І знову від гіркого болю та сліз стискаються наші серця.
+
== Життєпис ==
   
+
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/mrynska.s.r/posts/2190489088191860/ | title = (2) МРИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА | 🕯️ Мринська громада знову в скорботі… | Facebook| publisher = | author = | date = }}''
3 вересня 2026 жителі Мринської територіальної громади попрощалися з жителем села Селище. Йому назавжди 43.
 
  
Віктор був добрим, веселим, працьовитим, сумлінним і надійним, завжди був готовий прийти на допомогу.
+
З 1986 року проживав з батьками в с. Селище. Після закінчення Селищенської ЗОШ у 1998 році вступив до Київського енергетичного технікуму на навчання по спеціальності" Монтаж та експлуатація теплоенергетичних устаткувань атомних станцій", який закінчив в 2000 році. Восени 2000 року був призваний до лав ЗСУ на строкову військову службу, яку проходив в сел. Десна Чернігівської області.
  
Віктор Свиста народився 4 вересня 1982 року в Держанівці. З 1986 року разом із батьками проживав у селі Селище. Після закінчення місцевої школи навчався у Київському енергетичному технікумі, де здобув спеціальність, пов’язану з монтажем та експлуатацією теплоенергетичного обладнання атомних станцій.
+
Після демобілізації влаштувався робітником на м'ясокомбінат у Києві. Любив свою родину, часто приїжджав до батьків у село, допомагав по господарству, рибалив. Вітя мав багато друзів. Був працьовитим, добрим, щирим, товариським, готовим прийти на допомогу.
Строкову військову службу проходив у Десні на Чернігівщині. Після демобілізації працював на м’ясокомбінаті в Києві, часто приїздив до батьків у село та допомагав по господарству.
 
  
5 липня 2025 року Віктора Свисту мобілізували до лав ЗСУ. Після навчання у Гончарівському навчальному центрі він отримав військову спеціальність старшого стрільця-вогнеметника та був направлений до 81-ї окремої аеромобільної бригади.
+
Свиста Віктор був призваний на військову службу по мобілізації 5 липня 2025 року.
  
Із 10 вересня 2025 року військовий виконував бойові завдання поблизу Серебрянки на Донецькому напрямку. 8 листопада внаслідок штурмових дій російських військ та тривалого вогневого ураження було знищено позицію 2-ї аеромобільної роти. Після цього зв’язок із Віктором Свистою було втрачено. Відтоді він вважався безвісти зниклим.
+
Навчання проходив в Гончарівському навчальному центрі. Отримавши військову спеціальність старший стрілець- вогнеметник, був скерований у 81 бригаду на Краматорський напрямок. Відтоді він став на захист України, мужньо й самовіддано виконуючи свій військовий обов’язок. З 10 вересня 2025 року виконував бойові завдання в гарячих точках біля н.п.Серебрянка Донецької області.
  
У травні 2026 року під час пошукових робіт було знайдено тіло українського військового. Проведена ДНК-експертиза підтвердила особу загиблого.
+
08 листопада 2025 року в результаті штурмових дій противника та тривалого вогневого ураження було здійснено знищення позиції 2 аеромобільної роти, в результаті чого зв'язок з солдатом Свистою В.Г. було втрачено. З того часу Віктор вважався безвісти зниклим. Рідні жили надією, чекали звістки, вірили, що він повернеться… Та, на жаль, ця надія змінилася невимовним болем. Під час пошукових операцій у травні 2026 року було виявлено понівечене тіло українського воїна. Експертиза ДНК підтвердила, що Свиста В.Г. загинув 8 листопада 2025 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області.
  
У Віктора Свисти залишилися батьки, брат Сергій, сестра Альона, рідні та друзі.
+
За час проходження військової служби Віктор зарекомендував себе як відповідальний, добре підготовлений та вмотивований військовослужбовець. Був взірцем мужності, стійкості й рішучості, завжди залишався ввічливим та чуйним до оточуючих.
  
5 липня 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Разом зі своїми побратимами мужньо виконував військовий обов’язок, проявляючи сміливість, витримку, цілеспрямованість і відданість Україні.
+
Поховали Захисника з усіма військовими почестями 3 вересня 2026 в рідному селі Селище.
 
 
Майже 10 місяців Віктор вважався зниклим безвісти. Увесь цей час рідні та близькі не втрачали надії на його повернення додому живим. На жаль, цим сподіванням не судилося здійснитися.
 
 
 
Герой загинув 8 листопада 2025 року поблизу н.п.Серебрянка на Донеччині під час виконання бойового завдання, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
 
 
 
Поховали Захисника з усіма військовими почестями в рідному селі Селище.
 

Версія за 12:52, 8 вересня 2026

Свиста Віктор Григорович (народився 4 вересня 1982 в селі Держанівка — помер 8 листопада 2025, поблизу н.п. Серебрянка на Донеччині)

Життєпис

Джерело: (2) МРИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

З 1986 року проживав з батьками в с. Селище. Після закінчення Селищенської ЗОШ у 1998 році вступив до Київського енергетичного технікуму на навчання по спеціальності" Монтаж та експлуатація теплоенергетичних устаткувань атомних станцій", який закінчив в 2000 році. Восени 2000 року був призваний до лав ЗСУ на строкову військову службу, яку проходив в сел. Десна Чернігівської області.

Після демобілізації влаштувався робітником на м'ясокомбінат у Києві. Любив свою родину, часто приїжджав до батьків у село, допомагав по господарству, рибалив. Вітя мав багато друзів. Був працьовитим, добрим, щирим, товариським, готовим прийти на допомогу.

Свиста Віктор був призваний на військову службу по мобілізації 5 липня 2025 року.

Навчання проходив в Гончарівському навчальному центрі. Отримавши військову спеціальність старший стрілець- вогнеметник, був скерований у 81 бригаду на Краматорський напрямок. Відтоді він став на захист України, мужньо й самовіддано виконуючи свій військовий обов’язок. З 10 вересня 2025 року виконував бойові завдання в гарячих точках біля н.п.Серебрянка Донецької області.

08 листопада 2025 року в результаті штурмових дій противника та тривалого вогневого ураження було здійснено знищення позиції 2 аеромобільної роти, в результаті чого зв'язок з солдатом Свистою В.Г. було втрачено. З того часу Віктор вважався безвісти зниклим. Рідні жили надією, чекали звістки, вірили, що він повернеться… Та, на жаль, ця надія змінилася невимовним болем. Під час пошукових операцій у травні 2026 року було виявлено понівечене тіло українського воїна. Експертиза ДНК підтвердила, що Свиста В.Г. загинув 8 листопада 2025 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області.

За час проходження військової служби Віктор зарекомендував себе як відповідальний, добре підготовлений та вмотивований військовослужбовець. Був взірцем мужності, стійкості й рішучості, завжди залишався ввічливим та чуйним до оточуючих.

Поховали Захисника з усіма військовими почестями 3 вересня 2026 в рідному селі Селище.