Відмінності між версіями «Міщенко Олексій Леонідович»
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
Залишилися батьки, дружина, донька, сестра. | Залишилися батьки, дружина, донька, сестра. | ||
| + | |||
| + | == Відзнаки == | ||
| + | Указом Президента України № 851/2025 від 21 листопада 2025, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). | ||
[[Категорія:Уродженці Сулака]] | [[Категорія:Уродженці Сулака]] | ||
| Рядок 19: | Рядок 22: | ||
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | ||
[[Категорія:Поховані в Сулаку]] | [[Категорія:Поховані в Сулаку]] | ||
| + | [[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] | ||
[[Категорія:Люди М]] | [[Категорія:Люди М]] | ||
Поточна версія на 00:07, 25 квітня 2026
Олексій Леонідович Міщенко (30 березня 1993, Сулак — 12 серпня 2024), молодший сержант, загинув на Російсько-українській війні в результаті штурмових дій на території Курської області.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився та виріс в с. Сулак. У рідному селі закінчив школу. Професійну освіту здобував у сусідньому Ніжині, опанувавши спеціальність газозварювальника. Потім Олексій проходив строкову службу, працював. А в 2014 році, коли росіяни увірвалися в український Донбас, Олексій разом з побратимами боровся з віроломним агресором. На якийсь час він повернувся до мирного життя, а в січні 2023 року знову приєднався до оборонців.
Олексій отримав звання молодшого сержанта, був командиром десантно-штурмового відділення. Він користувався авторитетом серед побратимів, був відповідальним, добрим і мотивованим, вмів приймати рішення і берегти особовий склад.
В результаті штурмових дій на території Курської області, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, Олексій загинув. Понад рік вважався безвісти зниклим з 12 серпня 2024 до 16 вересня 2025.
Похований в селі Сулак.
Залишилися батьки, дружина, донька, сестра.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Указом Президента України № 851/2025 від 21 листопада 2025, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
