Мазур Марія Степанівна

Марія Мазур

Мазур Марія Степанівна (дівоче Коровай, народилася 7 квітня 1941 в селі Лісові Хутори Носівського району Чернігівської області) — доярка колгоспу імені Фрунзе.

Мила моя мамо, вітаю!

Життєпис і вітання від доньки Надії Аніскової, квітень, 2026

7 квітня 2026 року святкує свій 85-річний ювілей наша рідненька матуся, бабуся, прабабуся — Мазур Марія Степанівна, жителька с. Лісові Хутори (с. Жовтень), Ніжинського району Чернігівської області.

Народилася в сім'ї Коровая Степана Максимовича та Коровай (дівоче — Рівна) Євгенії Артемівни.

В ті часи, вся сім'я проживала в хатинці-мазанці, стріха якої була під соломою і з глиняною підлогою, яку бабуся мастила на свята глиною і цей запах я запам'ятала на все своє життя…

В червні 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна і батько, Степан Максимович, як і всі чоловіки, пішов на війну і не повернувся, загинув… Зі слів мами, була в неї старша сестричка Катя, яка померла маленькою і мама її майже не пам'ятає…

Машуня, так називала її баба Химка (мамина мама), дуже часто хворіла, росла напівсиротою, бо мати так ніколи і не одружувалась.

Закінчила семирічку і подалась до столиці. Працювала декілька років в дитячому садочку м. Києва, а потім повернулась у рідне село і пішла працювати в колгосп ім. Мічуріна (пізніше перейменували - ім. Фрунзе).

У 1963 році одружилася з Мазуром Анатолієм Павловичем, який вже поза світами…

А у 1967 році почали будувати своє житло – новий будинок, де я і народилась.

Мама з татом завжди дбали, мріяли і наполягали, щоб їх доньки, Світлана та Надія гарно вчились, закінчили ВНЗ, мали житло, гарну роботу, свій достаток і т.д.

Мама все життя пропрацювала на фермі дояркою. Разом з батьком, тримали велике господарство, як і всі, хто проживав тоді у селі. Допомагали нам, дітям, і в навчанні, і матеріально, як могли. А згодом, коли з'явились онуки, також допомагала виховувати не тільки на літніх канікулах, а й коли скрутно донькам було.

У свої 85 років має: чотирьох онуків та двох правнуків.

Мила моя мамо, вітаю! Сьогодні Ваш ювілей!

Нехай у 85 років Вас не залишає бадьорість і впевненість, нехай щодня цього віку дарує щасливі спогади, теплі посмішки, світлі надії, добрі мрії. Головне, не про що не засмучуйтеся.

Бажаю у свої 85 років відчувати себе чудово, продовжувати жити із завзяттям в душі і дарувати своїм дітям, онукам, правнукам моменти втіхи. Бажаємо сімейного затишку, благополуччя, щастя і радості, розуміння близьких і рідних людей, поваги оточуючих, доброти та щедрості душі, прекрасного самопочуття і відмінного здоров'я!

85 років — це початок, адже ще попереду на нас чекає чудовий ювілей у 100 років! Це те, чого варто дочекатися.

Вибачте нас, якщо ми Вас хоч раз засмутили або вкололи словом. Незважаючи ні на що, знайте, що ми Вас любимо і цінуємо. Ви найкраща людина в нашому житті, найрозумніша і найкрасивіша. Ви нас завжди підтримували, допомагали і щиро раділи будь-яким нашим успіхам. У Вас самий смачний борщ і неповторні налисники та зрази. Спасибі Вам за все, чого Ви нас навчили і продовжуєте навчати!

Ми Вам бажаємо, звичайно ж, ніколи не хворіти, не засмучуватися через дрібниці, а частіше посміхатися.

Матусю, бабусю, прабабусю, ми Вас любимо! З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

З повагою донька Надія з чоловіком Віктором, онука Євгенія, онук Юрій з дружиною Тетяною та правнуком Назаром, онука Ірина з чоловіком Олександром та правнуком Матвієм.