Відмінності між версіями «Сірик Варвара Федорівна»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
 
(Не показані 16 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Варвара Сірик.jpg|міні|Варвара Сірик]]
 
[[Файл:Варвара Сірик.jpg|міні|Варвара Сірик]]
  
'''Сірик Варвара Федорівна''' (народилася 20 вересня 1922 — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури  [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанської школи]].  
+
'''Сірик Варвара Федорівна''' (народилася 20 вересня 1923 в селі Володькова Дівиця — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури  [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанської школи]].
 +
 
 +
== Життєпис ==
 +
Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — [[Сірик Микола Олександрович|Миколою Сіриком]].
 +
 
 +
2 вересня 1941 її чоловік був мобілізований до війська, а вона вступила до Ніжинського педагогічного інституту, де навчалася на факультеті української філології та літератури. Закінчила його з відзнакою. Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.
 +
 
 +
У 1947 році одружилися. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені на захід України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.
 +
 
 +
Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.
 +
 
 +
У 1959 році в родині народився син Олександр.
  
 
== Родина ==
 
== Родина ==
Чоловік — [[Сірик Микола Олександрович]] (1923—2006), діти — Валентина, Світлана, Олександр.
+
Чоловік — [[Сірик Микола Олександрович|Микола Олександрович Сірик]] (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.
 +
 
 +
Діти:
  
== Моя бабуся ==
+
* Валентина (нар. 1949)
:''Спогади онуки, Лілії Сопотницької, лютий 2026''
+
* Світлана (нар. 1950)
Моя бабуся — Сірик Варвара Федорівна (дівоче прізвище Шевченко). Народилася в селі Володькова Дівиця в 1923 році.
+
* [[Сірик Олександр Миколайович|Олександр]] (нар. 1959)
  
Навчалася в середній школі, у випускному класі стала зустрічатися з моїм дідусем — [[Сірик Микола Олександрович|Сіриком Миколою Олександровичем]]! На світанку шкільного випускного вечора почалася війна! Дідуся призвали до війська, а бабуся вступила до Ніжинського педагогічного інституту.
+
== Галерея ==
 +
<gallery mode="packed" heights="260" caption="">
 +
Файл:Михайло і Варвара Сірики, 1947.jpg
 +
Файл:Михайло і Варвара Сірики, 1950-і.jpg
 +
Файл:Михайло і Варвара Сірики, 2000-і.jpg
 +
</gallery>
 +
[[Файл:Вчителі Червонопартизанської школи.jpg]]
 +
:''Вчителі Червонопартизанської школи, ~1954. Фото надала Лілія Сопотницька''
  
Після війни, після повернення з фронту дідусь вступає до цього інституту на фізико-математичний факультет, а бабуся закінчила в цьому ж році факультет української філології та літератури з червоним дипломом. Потім дідусь вчиться в Ніжині, а бабуся вступає до інституту журналістики у Харкові, і молодята бачаться тільки на канікулах і святах.
+
== Джерела ==
  
В 1947 р. Бабуся і дідусь побралися і в 1949 році народилася старша донька Валентина. І цього ж року молоде подружжя їде за розподіленням інституту до Західної України працювати в школу (дідусь директором, бабуся вчителем). Жили в приміщенні школи, там у 1950 році народилася друга донька (моя мама Світлана).
+
# [[Сірик Микола Олександрович]] — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
 +
# Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.
  
Відпрацювавши там три роки повертаються в рідне село, хоча на західній дуже вмовляли залишатися у них. Повернувшись до рідного дому все життя працювали в [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанській школі]]. Бабуся викладала українську мову і літературу, а дідусь- математику, фізику, креслення, історію. Тут у подружжя в 1959 р народилася третя дитина — син [[Сірик Олександр Миколайович|Олександр]].
+
[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]  
 +
[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Володьководівицької школи]]

Поточна версія на 19:18, 30 березня 2026

Варвара Сірик

Сірик Варвара Федорівна (народилася 20 вересня 1923 в селі Володькова Дівиця — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури Червонопартизанської школи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — Миколою Сіриком.

2 вересня 1941 її чоловік був мобілізований до війська, а вона вступила до Ніжинського педагогічного інституту, де навчалася на факультеті української філології та літератури. Закінчила його з відзнакою. Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.

У 1947 році одружилися. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені на захід України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.

Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.

У 1959 році в родині народився син Олександр.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Микола Олександрович Сірик (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.

Діти:

  • Валентина (нар. 1949)
  • Світлана (нар. 1950)
  • Олександр (нар. 1959)

Галерея[ред. | ред. код]

Вчителі Червонопартизанської школи.jpg

Вчителі Червонопартизанської школи, ~1954. Фото надала Лілія Сопотницька

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Сірик Микола Олександрович — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
  2. Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.