Відмінності між версіями «Сірик Варвара Федорівна»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Анастасія Коробкіна (Ред))
Рядок 3: Рядок 3:
 
'''Сірик Варвара Федорівна''' (народилася 20 вересня 1923 — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури  [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанської школи]].  
 
'''Сірик Варвара Федорівна''' (народилася 20 вересня 1923 — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури  [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанської школи]].  
  
== Родина ==
+
== Біографія ==
Чоловік [[Сірик Микола Олександрович]] (1923—2006), діти — Валентина, Світлана, Олександр.
+
Народилася у 1923 році в селі Володькова Дівиця. Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — Микола Олександрович Сірик.
  
== Моя бабуся ==
+
Після початку Друга світова війна її чоловіка було призвано до війська, а вона вступила до Ніжинський педагогічний інститут, де навчалася на факультеті української філології та літератури та закінчила його з відзнакою.
:''Спогади онуки, Лілії Сопотницької, лютий 2026''
 
Моя бабуся — Сірик Варвара Федорівна (дівоче прізвище Шевченко). Народилася в селі Володькова Дівиця в 1923 році.
 
  
Навчалася в середній школі, у випускному класі стала зустрічатися з моїм дідусем — [[Сірик Микола Олександрович|Сіриком Миколою Олександровичем]]! На світанку шкільного випускного вечора почалася війна! Дідуся призвали до війська, а бабуся вступила до Ніжинського педагогічного інституту.
+
Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.
  
Після війни, після повернення з фронту дідусь вступає до цього інституту на фізико-математичний факультет, а бабуся закінчила в цьому ж році факультет української філології та літератури з червоним дипломом. Потім дідусь вчиться в Ніжині, а бабуся вступає до інституту журналістики у Харкові, і молодята бачаться тільки на канікулах і святах.
+
У 1947 році подружжя одружилося. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені до Західної України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.
  
В 1947 р. Бабуся і дідусь побралися і в 1949 році народилася старша донька Валентина. І цього ж року молоде подружжя їде за розподіленням інституту до Західної України працювати в школу (дідусь директором, бабуся вчителем). Жили в приміщенні школи, там у 1950 році народилася друга донька (моя мама Світлана).
+
Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.
  
Відпрацювавши там три роки повертаються в рідне село, хоча на західній дуже вмовляли залишатися у них. Повернувшись до рідного дому все життя працювали в [[Червонопартизанська школа № 1|Червонопартизанській школі]]. Бабуся викладала українську мову і літературу, а дідусь- математику, фізику, креслення, історію. Тут у подружжя в 1959 р народилася третя дитина — син [[Сірик Олександр Миколайович|Олександр]].
+
У 1959 році в родині народився син Олександр.
 +
 
 +
=== Родина ===
 +
Чоловік — [[Сірик Микола Олександрович|Микола Олександрович Сірик]] (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.
 +
 
 +
Діти:
 +
 
 +
* Валентина (нар. 1949)
 +
* Світлана (нар. 1950)
 +
* Олександр (нар. 1959)
 +
 
 +
----
 +
 
 +
== 📚 Джерела ==
 +
 
 +
# [[Сірик Микола Олександрович]] — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
 +
# Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.
  
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==

Версія за 13:18, 30 березня 2026

Варвара Сірик

Сірик Варвара Федорівна (народилася 20 вересня 1923 — померла 15 лютого 2014) — вчитель української мови та літератури Червонопартизанської школи.

Біографія

Народилася у 1923 році в селі Володькова Дівиця. Навчалася у середній школі, де у випускному класі познайомилася з майбутнім чоловіком — Микола Олександрович Сірик.

Після початку Друга світова війна її чоловіка було призвано до війська, а вона вступила до Ніжинський педагогічний інститут, де навчалася на факультеті української філології та літератури та закінчила його з відзнакою.

Після війни продовжила освіту, вступивши до інституту журналістики у Харків. У цей час її чоловік навчався у Ніжині на фізико-математичному факультеті.

У 1947 році подружжя одружилося. У 1949 році народилася перша донька — Валентина. Того ж року за державним розподілом вони були направлені до Західної України, де працювали у школі: чоловік — директором, вона — учителькою. Родина проживала у приміщенні школи. У 1950 році народилася друга донька — Світлана.

Після трьох років роботи подружжя повернулося до рідного села Володькова Дівиця. Надалі все життя працювали у Червонопартизанській школі: Варвара Сірик викладала українську мову та літературу, а її чоловік — математику, фізику, креслення та історію.

У 1959 році в родині народився син Олександр.

Родина

Чоловік — Микола Олександрович Сірик (1923–2006), учасник Другої світової війни, педагог, краєзнавець.

Діти:

  • Валентина (нар. 1949)
  • Світлана (нар. 1950)
  • Олександр (нар. 1959)

📚 Джерела

  1. Сірик Микола Олександрович — біографічна довідка (містить згадку про дружину та родину).
  2. Родинні спогади (Лілія Сопотницька), літературне опрацювання — Анастасія Коробкіна, 2026.

Галерея

Вчителі Червонопартизанської школи.jpg

Вчителі Червонопартизанської школи, ~1954. Фото надала Лілія Сопотницька