Відмінності між версіями «Савосько Валентина Іванівна»
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
Найвищою нагородою для себе вважає те, що на весіллі молодшої прийомної доньки викликала непідробне здивування подруг нареченої, коли ті дізнались, що вона їй нерідна мати. | Найвищою нагородою для себе вважає те, що на весіллі молодшої прийомної доньки викликала непідробне здивування подруг нареченої, коли ті дізнались, що вона їй нерідна мати. | ||
| + | |||
| + | == Посилання == | ||
| + | * [https://www.facebook.com/valentina.savos.ko Валентина Савосько у Facebook] | ||
[[Категорія:Уродженці Козар]] | [[Категорія:Уродженці Козар]] | ||
Версія за 09:21, 9 березня 2026
Савосько Валентина Іванівна (народилася 18 листопада 1960 в селі Козари) — медична сестра.
Життєпис
В 1976 закінчила Козарську восьмирічну школу, потім Ніжинське медичне училище.
З сім'ї Мироненків
- Із книги «Козари: шлях через століття»
з сім'ї Мироненків, що переїхали до Козар з Сапонової Гути. Мама Валентини родом з села Сального Ніжинського району. Доля звела батьків вже тут, в Козарах.
Ще з дитинства, часто перебуваючи в лікарнях, переборюючи низку хвороб, Валя завжди намагалась хоч би чимось допомагати медсестрам та мріяла лікувати дітей і дорослих. Після закінчення Ніжинського медичного училища, пропрацювавши рік в Носівці, повернулась до рідного села.
Роботі медичної сестри віддала чверть століття. Тут і долю свою зустріла. Та нелегкою та виявилась… Самій довелось підіймати двох доньок. А потім ще двох ставити на ноги – не змогла допустити, щоб забрали сусідських сиріт до дитячого будинку. Допомогла й дім для них зберегти. Була впевнена: хтось же повинен це зробити. Тоді звучала в голові така знайома фраза: хто, як не я? Змогла все…
Не знала ця маленька дівчинка, скільком людям допоможе врятувати життя, і того, що чекають на неї ще три важливі місії: допомогти батькам у вихованні двох молодших сестер, самій двом донькам раду дати, утримати іще двох дівчаток на поверхні бурхливого життєвого моря.
На світлині Валентина Іванівна з прийомними доньками Іриною й Мариною.
Найвищою нагородою для себе вважає те, що на весіллі молодшої прийомної доньки викликала непідробне здивування подруг нареченої, коли ті дізнались, що вона їй нерідна мати.